По вибОрах

Доброго здоровля Вам, пане редакторе, і цілій газеті зичит Петро Заздрийчук із Затемного. Прошу вибачати мені за непідтримку нашого обопільного листування, з чого мав 'ім велику душевну прикрість, викликану моїм відлученням на терени Польщі з нагоди відбуття у ліпші світи вуйни Франки. Плакала ціла родина. Найбільше заходиласі моя Марусе, бо мала великий жаль з того, же їй було обіцяно вуйною три парі райтузів і ангорова сведа до Великодня. Після довгих переговорів було сформовано родинну більшість, яка склаласі по десіть гривнів, п'ятеро, зварених на сино, яєць і чвертці, та й відрядила мене від родинного імені відпровадити в станню путь вуйну Франку.

Похорон був скромний, щиро жалібний, трумло впускали до ями поволи, таяк би кум Гілько звиток бюлетнів до виборчої урни.

І тії вибори, дорога редакціє, подіяли на мене таяк похорон. По них місця си' не здиблю. Маю в душі суцільну пустку й жадних емоцій. А як згадаю... І то сталосі, і то, ту з району приїхали, агітірува-ти, ті — за Ющенка, ті — за Юлю, а я біжу до кума — і політика. Ото є життє. А тепер шо? Свині, худоба, куфайка, кірзаки, фіра, гної, городи, зраня смажені бараболі з квасним молоком, а на вечір — сто грам і «Гражданін начальник». І тілько нова ксьондзова машина й розпочата добудова на обійсті голови колгоспу, купа щебеню коло читальні, наново розриті рови під газові труби лишилисі німими згадками про ті гарячі два місяці виборчих перегонів. І ніхто не приїде й не спитає: «Як здоровлє в старого політикана, про шо народ балакає?» А народ балакає... А во навіть возьміт про ту більшість. Я так во кажу, шо ту нема чого ви-капіндруватисі й робити з тата вар'ята. Морозу з Симоненком по червоному прапору в руки — і шагом марш в к.... мать, а решті тре' годитисі. «їда», Медведчук, Ющенко най Юлю перепросит, тай най роб'ят більшість, і будут таяк я по Польщах їздили, може, ше де пустят, а то всьо є жива копійка. І назвати по-людски, шоб ніхто не гнівавсі, приміром, «За нашу єдину соціал-демократичну Батьківщину». Інакше з тего ніц не буде, бо ту москалі, ту Ізраїль з Бушом, а ми самі й тілько гралі в руках.

Кум Гілько на тому тижні організував мітинг протесту проти злісної політики втручання підлої Росії у внутрішні справи України. Кум навмисно вдягнувсі в німецьку гельму і в штани всунув деревляну гранату. Розпашілий і в гнівному шалі, кум доповів бага-точисельній громаді у складі чотирьох трактористів і трох доярок про те, що докладе всіх своїх душевних та фізичних зусиль, аби надати пільги учасникам дивізії із села Затемного. В тім часі створив Братство дивізійників, яке сам же й очолив, записав до нього всю присутню громаду, мене і мою Марусю, яка, як виявилосі, була зв'язковою в СС «Галичина». Навечір кум у мене в лєтній кухні зорганізував засіданнє старшин Братства дивізійників, яке розтягнулосі десь за опівніч. При пості пісень не лунало, хоча таке питання ставилось на порядок денний. Про подальший перебіг засідання допишу іншими разами. Петро

Петро ЗАЗДРИЙЧУК,
с. Затемне, що на Львівщині