Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРЦ Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки
Словник

Українські прислів'я, приказки
та порівняння з літературних пам'яток

Київ Наукова думка 2001

Від редколегії
Від упорядника

НАРОДНІ ПОРІВНЯННЯ

Господарство. Праця. Природа, її явища. Час
Вбрання. Людина, її зовнішність. Спілкування
Побут. Родина і родинні стосунки. Суспільне життя
Звички. Знання та уміння. Риси характеру
Якості людей та предметів
Дії людини, пов'язані з органами чуття та мовою
Дії людини, пов'язані з рухом
Моральні категорії. Почуття
Стан людини
Порівняння історичні та міфологічні

ІДІОМИ

ПОРІВНЯННЯ, ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ З ХУДОЖНІХ ТВОРІВ

Людина, її зовнішність та риси характеру. Стосунки між людьми. Часові періоди життя
Дії людини пов'язані з рухом
Природа і природні явища. Рослинний і тваринний світ. Час
Дозвілля. Домашнє господарство і побут. Праця

Трансформовані прислів'я, утворені за формулами
Побажання, примовляння та каламбури
Лайки, погрози, прокльони

Список умовних скорочень

ВІД РЕДКОЛЕГІЇ

Відійшов у вічність видатний український фольклорист, етнограф, літературознавець Михайло Пазяк. З-поміж інших граней наукової діяльності вченого чи не найулюбленішою і найважливішою справою було збирання, дослідження та видання малих жанрів української народної прози (народних прислів'їв, приказок, порівнянь, каламбурів, примовлянь, побажань, прокльонів тощо). Це стало справою цілого життя фольклориста.

Михайло Пазяк - автор досліджень "Українські прислів'я та приказки. Проблеми пареміології та пареміографії" (1984), "Українські прислів'я та приказки. Проблеми генези та жанрово-поетичної структури" (1991), укладач книги "Українські прислів'я та приказки" (1976), "Українські прислів'я та приказки" (разом із С. В. Мишаничем) (1984). У 1993 році вчений перевидав відому збірку Матвія Номиса "Українські приказки, прислів'я й таке інше".
Дана книга завершує цикл видань українських прислів'їв та приказок, упорядкованих Михайлом Пазяком і здійснених "Науковою думкою" (попередні томи зібрання "Прислів'я та приказки. Природа. Господарська діяльність людини", "Прислів'я та приказки. Людина. Родинне життя. Риси характеру", "Прислів'я та приказки. Взаємини між людьми" побачили світ відповідно у 1989, 1990, 1991 роках). Це видання містить скарби української народної думки, зібрані дослідником із чиселенних збірок народної мудрості та з творів художньої літератури від давнини до сучасності.

ВІД УПОРЯДНИКА

Книга ідіом, трансформованих у художніх творах прислів'їв, народних порівнянь завершує корпус української паремійної прози у 4-х книгах. У попередніх трьох, що вийшли друком у 1989, 1990 і 1991 роках, були вміщені прислів'я та приказки, у другій частині третьої книги - побажання, вітання, дитячі примовки, каламбури, одномоментні анекдоти. У четвертій, останній книзі корпусу, подаються різні види фольклорних порівнянь, якими дуже багата наша мова (у картотеці їх налічується понад три тисячі одиниць), а також фольклорні фразеологізми, здебільшого ідіоматичного походження. Завершує книгу великий розділ трансформованих прислів'їв, вибраних із творів української класичної літератури. Останні являють собою неначе сплав народного мислення та індивідуальної письменницької майстерності. Вони вмонтовуються в авторські діалоги, монологи, розповіді, описи.

Принцип розміщення матеріалу в цій книзі такий самий, як і в попередніх: стійкі народні порівняння та трансформовані прислів'я, об'єднані в тематичні групи, в межах яких виділено ряди зі спільним опорним словом, які подаються в алфавітному порядку. Ідіоми також об'єднані в гнізда, залежно від опорного слова, та подаються за алфавітом.

Прислів'я та приказки, порівняння, фразеологізми з найдавніших часів живили твори художньої літератури. Їх зустрічаємо вже у творах давньоукраїнських письменників, але особливо рясніє ними нова українська література в епоху свого становлення. Засвоєння народної мудрості художньою літературою було багатогранним: воно охоплювало прямі цитації художніми творами, здебільшого у мові персонажів, введення частин прислів'їв або їх ядер з одночасним переосмисленням змісту, використання народних мотивів під час побудови нових поетичних та прозових творів, творення літературних афоризмів за формулами прислів'їв.

У цій книзі зроблена спроба зібрати і систематизувати вибірково (в рамках можливого) зразки народної мудрості, що вводилися митцями до художніх творів. Звичайне зіставлення народних зразків і трансформованих висловів показує, які великі потенційні можливості містять у собі народні афоризми, що визначаються полісемантизмом значень. Серед багатьох з них виділяються ті, які мають різні конструкції форми, що висвічуються на фоні авторського тексту.
У межах відведеного нам обсягу в книзі наводимо вибірково зразки афоризмів із творчості І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, Т. Шевченка, Марка Вовчка, І. Нечуя-Левицького, П. Куліша, Панаса Мирного, М. Старицького, М. Кропивницького, І. Карпенка-Карого, І. Франка, М. Коцюбинського, Б. Лепкого, В. Винниченка, А. Головка, Ю. Яновського, М. Стельмаха, О. Гончара, Є. Гуцала та ін. Звичайно, не всі письменники використовували прислів'я та приказки однаково. Ми помічаємо різні ступені трансформацій народних зразків та й кількість їх, як і всього творчого доробку, різна. Але усі вони глибоко знали народну мудрість, майже всі її збирали, а багато з них залишили й друковані або рукописні збірнички.

Найчастіше вводили до своїх творів прислів'я та приказки прозаїки і драматурги, менше поети. Рясніє народною мудрістю "Енеїда" і "Наталка Полтавка" І. Котляревського, на народних приказках, розвиваючи їх сюжет, будували твори М. Боровиковський, Є. Гребінка, Л. Глібов, С. Руданський, різні орнаментальні функції виконують прислів'я у творах Г. Квітки-Основ'яненка, Марка Вовчка, І. Нечуя-Левицького. Психологічне наповнення мають народні афоризми у творах Т. Шевченка, Панаса Мирного, М. Коцюбинського, І. Франка, Б. Лепкого. Своєрідні способи розкриття внутрішнього світу персонажів з допомогою народної мудрості знаходимо у творах корифеїв української драматургії і театру М. Старицького, М. Кропивницького, І. Карпенка-Карого. Значно бідніша на афоризми творчість А. Головка, Ю. Яновського, О. Довженка, але кожний вжитий ними народний вислів несе в собі велике навантаження. Пересипана прислів'ями співоча мова М. Стельмаха, романтично-піднесена проза О. Гончара та ін.

Картотека прислів'їв, приказок, порівнянь, вітань, побажань, виписаних нами з творів українських письменників, показує такі результати. З творів І. Котляревського нами виписано 139 зразків, П. Гулака-Артемовського - 69, Г. Квітки-Основ'яненка - 148, Л. Боровиковського - 44, Є. Гребінки - 66, Т. Шевченка - 300, Л. Глібова - 124, Марка Вовчка - 119, І. Нечуя-Левицького - 716, Панаса Мирного - 756, М. Кропивницького - 976, І. Карпенка-Карого - 312, М. Коцюбинського - 238, А. Головка - 56, М. Стельмаха - 804, О. Гончара - 706 та ін.

Межі між народними прислів'ями і введеними до художніх текстів часто досить умовні. Способи використання прислів'їв часто залежать від панівного у певний час погляду на фольклор, а також від індивідуального таланту митця, його творчих уподобань.

Багатство варіацій народного слова, глибини їх семантичного наповнення свідчать про високу розвиненість національної мови, увиразнюють стилістику, роблять влучнішим, логічнішим, психологічно багатим та образно піднесеним наше мовлення. І те, що народ проніс через століття безцінні скарби своєї мудрості, - є яскравим доказом його стійкості і моральної сили духу.
Сподіваємось, що ця збірка принесе користь не тільки спеціалістам-філологам, а й усім, хто любить, дбайливо береже і примножує народне афористичне слово, що є складовою частиною духовного багатства нашого народу.

Михайло ПАЗЯК

Інтегральний пошук
українських прислів'їв, приказок та порівнянь

продвижения сайта
Спектакль Бумажный брак
Карта Виннице vipcard в Виннице.

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ