Микола НІКУЛІН

БЕЗ НАЗВИ.
ЧАСТИНА ПЕРША.

"Розкажіть мені казку про сучасне життя. Я казок чогось мало останнім часом чую. Може, через те, що дорослішаю, тобто байдужішаю, як мовив колись Валерій Шевчук."
Взагалі такі думки дуже часто спливали у Ромчиній голові, і цього разу він уже вкотре взявся за ручку та свій зошит "На всі випадки життя". Думки поставали на папір.
- Ти коли-небудь кластимеш свої речі на їхнє місце?! - подала голос бабуля.
- В баню, - спокійно мовив Ромко, продовжуючи писати. Сюжет не клеївся.
"І знову стукає у мої двері мужа у вигляді сусідки Музи Василівни, чия собака ніколи не дає спокою…"
У четвер тиждень тому до Ромчиної школи приїздили американці. Весь розклад занять летів у тартарари, гуляли всі. Співалися пісні - чарівні такі. Хіба вам не казка? Майже кожний день був немов богослужіння. І усі відчували, як щось, схоже на прану злітало на них.
За цей тиждень Ромкові пощастило: він мав дуже багато розмовної практики з американськими школярами. Після того йому кілька днів чулося, немов хтось говорить англійською мовою.
Взагалі ці школярі приїжджали вже не вперше, дехто навіть вчетверте. Серед них виділявся Alex Brown, що нікуди не ходив без гітари. Рік тому Ромко з ним познайомився. Alex привертав увагу тим, що писав та виконував пісні.
Практика мови, нові друзі - чого вам ще?

- How are you?
- Fine, thanks. Як ся маєш?
- Pardon?
Ромко роз"яснював Алексові, що то означало.
- By the way, - додав він, - Could you give me the words of your song about our town?
- OK.

Ромкові з самого початку, коли американці з"явилися в його школі, не сподобалися їхні проповіді на релігійні теми. А особливо те, що ті з"явилися тут саме для того, щоб проповідувать. Слово "Бог" проходило після кожної фрази. Вчителі-американці, що викладали у Ромчиній школі, щонеділі влаштовували у себе на квартирі Bible Studies. Ромко, побувавши там двічі, більш не захотів їх відвідувать. Чому? По-перше, мав багато роботи. По-друге, в нього просто не було охоти, хоча прочитав він цілу серію книжок на релігійну тему англійською мовою, що були привезені з Америки.

І от Алекс дав Ромкові слова своєї пісні. Ромко разом з однокласником сіли їх читати. Обидва хлопця насмішкувато подивилися в бік Алекса, прочитавши, що той приїхав сюди визволити грішників.

На наступному уроці була знову проповідь, де Алекс та ще деякі його однокласники радили мати контакти зі священиками.
- If I am bored by a priest what shall I do? - спитав Роман після уроку. Алекс не зрозумів його.
Півроку тому Роман мав такий випадок зі священиком севастопольського відділення "Просвіти". Кожного разу, як хлопець приходив на службу, той питав:
- Чом, друже, на службу не ходиш?
Ромкові це остогидло, й він туди більш не завертав. У його голові завжди стояло питання: чи правильно він діє? Відходячи від церкви, чи відходить від Бога?
Роман не відвідував Bible Studies, бо хотів молитися й читати Біблію українською мовою, розуміти її по-своєму.
Після того всього казка, яку Ромко хотів написать "про сучасне життя", виходила сумною, й він кидав ручку геть, так і не скінчивши.