Воля до влади – це  вічно  голодна влада

Кожна людина – це унікальний Голос Буття, який вправі розраховувати на Відповідь.

Є глибинна солідарність речей, спрямована проти людини.

Щира святковість і незвичайність буття може відкритися нам тільки в акті творчості.

Туга шляхетніша за нудьгу.

Воля до натхнення підносить волю до влади, рятуючи її від деструктивної самотності.

Якщо воля є спрямованість до буття, то натхнення – саме буття.

Культура – це кайдани Генія.

Геній, на відміну від таланта, завжди протистоїть своєму часу. Більш того, геній протистоїть часу взагалі. Він прагне вийти з часу у Вічність.

Пізнання і творчість достатньо відчужені одне від одного.

Геніальність піднімається до самоутворення, виходить за свої межі і прагне злитися з героїзмом і святістю.

Туга – великий руйнівник, але в ній таїться і велика сила, що творить.

Воля до маніпулювання є прагнення до знищення душі людей.

Під напором волі до всемогутності може відбутися скинення ідеї Бога.

У могутності є спокійне споглядання, якого бракує владі.

Могутність більше належить стихії Вічності, тоді як влада перебуває в часі.

Комп’ютерна цивілізація перетворює знання в інформацію, а пізнання – в інформування.

Рід породжує пристрасть, воля – цивілізацію, натхнення – культуру.