През незгоду всі пропали,
Самі себе звоєвали
*
Всі покою щиро прагнуть,
А не в один гуж тягнуть...
*
Жалься, Боже, з України,
Що не вкупі має сини!
*
Годі вступати в раду тому, кого не покликали.
*
Та й що ж то за народ, коли про свою користь не дбає і очевидній небезпеці не запобігає?
*
Усьому народові буває пожиточно і корисно тоді, коли всякого чину люди, не слухаючи жодних бунтівливих зваб та заколотних оман, тримаються постійно одного свого старшого, віддають йому щире своє послушенство і неодмінно дотримуються існуючих порядків.
*
Що не всім нам пановати,
Не всім дано всеє знати
І речами керовати.
*
Не маш любви, не маш згоди.
*
Часто те бувало, що люди із відчаю до неподобних удавалися речей.
*
Ей, братица, пора знати,
Ліпше було не родитись,
Аніж в таких бідах жити.
Самопали набувайте,
Острих шабель добувайте,
А за волю, хоч умріте,
І вольності бороніте.
Нехай вічна буде слава –
Же през шаблю маєм права!

До змісту книги "Українська Афористика"