Хіба ревуть воли, як ясла повні?
*
І скрізь вороги – і ворогів немає, бо люди пониділи: ніхто не хоче прямо мірятись силою!
*
Немає долі – немає й радості!
*
Легше в бусурманській землі зогнити, – ніж у себе дома, в панській неволі, пропасти.
*
Гріх перед Богом, – чим його замолити? Сором перед людьми, – чим його змити?
*
Село знає одну славу – честь.
*
Життя – що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши.
*
З добрими, то й у миру; а з лихими – коли їх не вкладеш, то вони тебе уложать.
*
Тільки одна мати вміє разом кохати свою дитину й ненавидіти, жалкувати й
проклинати, бажати бачити, чути – й не дивитися, не слухати.
*
Поки не знаєш добра у світі, то й лихо добром стає.
*
Коли змолоду ніхто не жалував, то на старість – і того більше.
*
Дожидатись страшного страшніше, ніж його переживати.
*
Від суму й генеральські голови не заховаються.
*
Злодійкувате життя не по душі самому запеклому злодієві.
*
Тяжка печаль одбирає і слух, і мову.
*
Легка тому робота... хто її робить по своїй волі.
*
Своєї долі не вгадаєш.
*
Який не є хазяїн, а все кращий від наймита.
*
Були вільні, поки волі не було.
*
Де знайшов шану, там загубив спокій.
*
Немає єдності – чорт має й волі!
*
Голод, лихий побратим убожества, – перший ворог ледарства.
*
Козак сам собі повинен знайти долю.
*
З слова живого скуй самопали
Й з ними між люди іди.
*
Мова – жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.