Де я – там і буде Вітчизна
*
Нація, котра мислить про світ і себе в ньому категоріями позиченої мови, неминуче мислить несамостійно.
*
Провінція впізнає свій шанс як шанс лише по тому, як він стане минулим.
*
Її Величність Цивілізація, віднявши в людини час і простір для повновартісного почування, тим самим позбавила її органу поетичного слуху.
*
Імперії коштують дорого – і не лише колоніям.
*
Література ніколи не буває невинною – навіть якщо дуже хоче бути такою.
*
Замість робитися майстрами часу, ми стали його бранцями.
*
В’язниця – не для поетів, поетам належиться проходити крізь стіни.
*
Недописаний вірш утворює екологічну нішу.
*
Відходити вчасно – то теж, що не кажіть, знак богообраності.
*
Коли винні всі, сама ідея вини – а отже, й суду, і навіть просто оцінки – втрачає сенс.
*
В дитинстві ми всі ще такі, як задумала доля.
*
Це неможливо – почати спочатку:
*
Знов опиняєшся там, де стояв.
*
Відвічна правота роду супроти виламаної з його регул одиниці – моторошна штука.
*
Єдиний наш вибір був і залишається – межи жертвою і катом, між небуттям і буттям, яке вбиває.
*
Те, наше, коротке, як видих.
*
Найстрашніше завжди діється з іншими, і тому най-страшнішого нам ніколи не взнати.
*
Вітчизна в мені ще колись упізнає себе.