ЦІКАВІ БУВАЛЬЩИНИ-12

ГЕНРІХ ГЕРЦ
1857-1894

Думка фахівця

Славнозвісний фізик Генріх Герц замолоду полюбив токарну справу. Коли майстер, який вчив його, через багато років дізнався, що Герц став професором, він невдоволено хитнув головою:
- Шкода, з нього вийшов би першокласний токар.

О. М. ЛЯПУНОВ
1857-1918

Нічна творчість

Відомий російський математик О. М. Ляпунов почав писати свою фундаментальну працю "Про форми рівноваги обертової рідини" зовсім молодим. Якось він довго не міг розв'язати систему диференціальних рівнянь: заважав гуркіт екіпажів на вулиці. Тоді Ляпунов вирішив зробити це вночі, коли ніщо не перешкоджатиме, і справді швидко розв'язав задачу. Після цього випадку математик сорок років підряд працював уночі, а вдень спав.

К. Е. ЦІОЛКОВСЬКИЙ
1867-1935

Малина на Марсі

Свою останню лекцію в Калузькому аероклубі К. Е. Ціолковський прочитав усього за два місяці до смерті.
- Утік від лікарів! - мовив він, входячи в аудиторію.
Ціолковський дістав з кишені рукопис, передав одному курсантові й сказав:
- Читатиме він, а я посиджу і, коли буде щось незрозуміле, поясню, адже мені з вами легше, ніж у постелі.
Після лекції хтось із майбутніх льотчиків вигукнув:
- Як багато ви знаєте! Аж заздрість бере. Вчений сумно відповів:
- Я маю заздрити вам, а не ви мені. Адже те, що ви за кілька годин почули в школах та вузах, у мене забрало багато років важких роздумів. Коли б ми з Мічуріним вчилися у ваших умовах, ви б тепер кожного вихідного дня літали на Марс та їли малину завбільшки з кавун.

РУДЖЕРО ЛЕОНКАВАЛЛО
1858-1919

Хто сусід?

Приїхавши до Манчестера, Леонкавалло зайшов у театр на виставу своєї опери "Паяци". Після спектаклю один з глядачів, що сидів поруч з композитором, вигукнув:
- Яка музика! Шедевр! Неперевершено!
Леонкавалло жартома зауважив:
- Дозвольте, шановний, з вами не погодитись. Я сам трохи музикант і повинен вам сказати, що музика опери нікудишня В ній усе вкрадено: каватина - у Берліоза, дует у першому акті - у Гуно, а фінал - примітивне наслідування великому Верді.
Вранці наступного дня Леонкавалло купив номер манчестерської газети і, здивований, прочитав:
"Леонкавалло про свою оперу "Паяци". Сеньйор Леонкавалло заявив, що його опера - плагіат. Він визнав, що в "Паяцах" нема нічого оригінального".
Композитор зрозумів, що його учорашнім сусідом був театральний критик.

ДЖАКОМО ПУЧЧІНІ
1858-1924

Пам'ятник за життя

Відомий італійський композитор Джакомо Пуччіні був великим оптимістом. Почуття гумору не залишало його навіть у найскрутніших ситуаціях. Одного разу він зламав собі ногу й потрапив до лікарні. Через кілька днів його відвідали друзі. Вітаючись, Пуччіні весело сказав:
- Я такий щасливий, друзі! Мені вже почали споруджувати пам'ятник!
- Не кажи дурниць, облиш ці безглузді жарти! - перелякано вигукнув один з його приятелів.
- Я зовсім не жартую,- відповів композитор і показав ногу в гіпсі.

Ф. В. ЛЕВИЦЬКИЙ
1858-1932

"Учився на базарах"

Якось відомого українського коміка Ф. В. Левицького запитали, де він навчився своєї високої майстерності, адже ніякої театральної школи не закінчив. Артист відповів:
- На базарах.
Потім довів, що це так. Він придивлявся до численних дядьків та дідів. Для годиться щось купував у них - чи то горох, чи то пшоно, а сам заводив розмову й уважно прислухався до голосу та Інтонації співрозмовників, запам'ятовував обличчя, рухи, одяг.
З великим успіхом Федір Васильович грав роль Канупіра в п'єсі Кропивницького "Зайдиголова". Розповідав, як довго морочився, поки знайшов потрібне обличчя для свого героя.
- Здається, все вірно, та от чогось не вистачає. Що робити? Пішов на базар. І одразу побачив дядька з великою бородавкою на лобі. Причепив і собі ввечері таку бородавку. Це й була добра прикмета мого Канупіра.

О. С. ПОПОВ
1859-1906

Чому телеграми сухі?

Одна "освічена" аристократка попросила винахідника радіо Попова розповісти, за яким принципом діє трансатлантичний кабель. Вчений пояснив. Дама, посміхаючись, дякувала:
- Мені довелося розмовляти з багатьма видатними вченими, але ніхто не говорив так просто і переконливо, як ви. Ваша розповідь прекрасна, вона захоплює. Але в мене до вас ще одне питання. Скажіть, чому ж усе-таки телеграми, які посилають з Європи до Америки, надходять сухими? Адже вони йдуть крізь воду

ШОЛОМ-АЛЕЙХЕМ
1899-1916

Рука адвоката

Виступаючи в одному з американських клубів, Шолом-Алейхем виголосив дуже дотепну промову.
- А я, містере адвокат, теж мушу визнати, що вперше бачу адвоката, який тримає руки у власних кишенях.

ДЖЕРОМ К. ДЖЕРОМ
1899-1927

Угода не відбулася

Один бездарний комік попросив гумориста Джерома продати за п'ять фунтів кілька своїх дотепів.
- Ця угода для нас обох невигідна,- відповів Джером,- якщо в мене побачать п'ять фунтів, думатимуть, що я їх украв. Якщо від вас почують хороший дотеп, зрозуміють, що ви його вкрали.
Після бурхливих оплесків до письменника підійшов один з найпопулярніших нью-йоркських адвокатів і, тримаючи руки в кишенях, сказав:
- Мушу визнати, що я вперше бачу єврейського письменника, який так гарно вміє виголошувати промови.

АРТУР КОНАН-ДОЙЛЬ
1859-1930

Цілком шановні люди

Конан-Дойль вибрав десять своїх приятелів, вельми шанованих людей, що належали до вищого світу, і послав їм усім телеграми однакового змісту: "Все розкрито, негайно тікай". Протягом двадцяти чотирьох годин усі вони виїхали за межі країни.

Живий Шерлок Холмс

Як згадується в багатьох повістях та оповіданнях Конан-Дойля, сищик Шерлок Холмс жив у Лондоні на Беккер-стріт, 221-б, На цю адресу на ім'я Шерлока Холмса і досі надходить багато листів. Пожилець, що мешкає в будинку, відповідає кореспондентам, що містер Шерлок Холмс подорожує і, коли повернеться, листа буде йому передано.

П. К. САКСАГАНСЬКИЙ
18І9-1940

Зустріч артистів-народолюбців

Саксаганський часто згадував відомого актора П. М. Орленєва, який одмовився від лаврів імператорської сцени і поніс своє мистецтво народним масам по всій Росії. Мандруючи, артисти-народолюбці зустрілися недалеко від Катеринослава (тепер Дніпропетровськ), на станції Ерастівка. Театрального приміщення тут не було, за нього правив пожежний сарай. Орленєв надав йому, по можливості, вигляд театру і грав Раскольникова в Інсценізації улюбленого роману Достоєвського "Злочин і кара". В день вистави Саксаганський приїхав із своїм невеликим колективом на станцію Ерастівка, де мав наступного дня виступати. Він дивився "Злочин і кару". Не поворухнувшись, сидів під час сцени допиту Раскольникова слідчим Порфирієм Петровичем.
В антракті Панас Карпович, не приховуючи свого захоплення, розцілував Орленєва. Вони майже цілу ніч просиділи за дружньою розмовою. Вранці Орленєв поїхав, а ввечері у цьому ж сараї Саксаганський грав Шельменка у комедії "ІПельменко-денщик", і грав так, що глядачі не хотіли виходити з приміщення, яке мало вельми непривабливий вигляд.

Візит гетьманських офіцерів

Якось під час гетьманщини Саксаганський з притаманною йому майстерністю і великим піднесенням грав дурноверхого доїжджачого Харька в комедії "Паливода XVIII століття". Після третьої дії до нього в акторську вдерлася компанія п'яних гетьманських офіцерів, щоб висловити своє захоплення. Вони сказали, що розповідатимуть про виставу самому "ясновельможному панові гетьману".
Саксаганський з почуттям вимовив:
- Дякую, панове офіцерні Передайте ясновельможному, що його образ дав мені натхнення сьогодні і своїм успіхом я зобов'язаний лише йому, єдиному, неповторному.
Останні два слова були виголошені з типовим псевдокласичним пафосом. Офіцери сприйняли серйозно відповідь Харька-Саксаганського і з радістю тиснули йому руки.
Коли вони пішли, Панас Карпович пропитував, дещо змінивши, слова Шельменка з третьої дії:
- Ну й офіцери! Чи бачив хто коли таких дурнів?

А. П. ЧЕХОВ
1860-1904

"Приємна" людина

- Вам, Антоне Павловичу, подобається НН?
- Так дуже. Приємна людина, - покашлюючи, погоджується Чехов. - Все знає. Читає багато. У мене три книги зачитав. Неуважний він, сьогодні скаже вам, що ви чудова людина, а завтра розповість кому-небудь, що ви у чоловіка вашої полюбовниці шовкові шкарпетки украли, чорні, в синю смужку.

Становище зобов'язує

Одав московський поет запитав Чехова, який щойно одержав Пушкінську премію:
- Що поробляєте, Антоне Павловичу?
- Та ось, учуся говорити генеральським басом.

Жінка і полюбовниця

А. П. Чехов писав О. Суворіну 11 вересня 1888 року:
"Ви радите мені не ганятися за двома зайцями й не думати про заняття медициною. Я не знаю, чому не можна ганятися за двома зайцями.
Я почуваю себе більш бадьорим і задоволеним із себе, коли знаю, що в мене два діла, а не одне. Медицина - моя законна жінка, а література - полюбовниця. Коли набридне одна, ночую в іншої. Це хоч і непорядно, а проте не так нудно, та й до того ж від мого віроломства обидві зовсім нічого не втрачають".

М. К. ЗАНЬКОВЕЦЬКА
1860-1934

Народна артистка

Разом з Карпенком-Карим Заньковецька побувала у Толстого. Він показав їй свій кабінет, свої позацензурні надруковані за кордоном твори.
Знаючи, що Марії Костянтинівні пропонують перейти на російську сцену, Толстой не радив їй цього робити.
На відміну від Толстого більшість видатних діячів російської культури завжди радила Заньковецькій перейти на російську сцену. Артистку навіть офіційно запрошували вступити до трупи імператорського драматичного Александрінського театру з великою платнею і всілякими привілеями. Однак Марію Костянтинівну це не спокусило, вона продовжувала йти своєю хоч і тернистою, але рідною стежкою. Підтримувала її безмежна любов до своєї батьківщини, до свого знедоленого народу. Минули роки, настала нова епоха, і звільнений від кайданів народ справедливо назвав Марію Заньковецьку першою народною артисткою Радянської України.

Гастролі в Олександрівську

Після вистави "Глитай, або ж Павук" на сцену піднялася під командою боцмана група матросів і солдатів. Боцман звернувся до Заньковецької:
- Уклінно дякуємо вам, всім товаришам акторам за прекрасну виставу.
З Олександрівська вирішили плисти у Херсон. Подали пароплав "Імператриця Марія". Моряки, що прийшли на пристань проводжати акторів, обурились:
- Яка така може бути імператриця на Дніпрі?
І тут же замазали слово "імператриця" чорною фарбою, а білою написали: "Заньковецька".

( Олександрівськ - тепер м. Запоріжжя.)

Заручини зі сценою

У Полтаві трупа почала готувати "Невольника" - п'єсу, написану Кропивницьким за мотивами поеми Т. Г. Шевченка. Заньковецька виконувала роль Ярини з непідробним драматизмом. Кропивницький був вражений. Він зняв із руки перстень і, надіваючи його Марії Костянтинівні на палець, урочисто сказав:
- Заручаю тебе, Марусю, навіки зі сценою

Хустина Олени

В Москві на гастролях театру Кропивницького йшла п'єса "Глитай, або ж Павук". Роль Олени виконувала Заньковецька. На виставі був Л. М. Толстой. Вражений її грою, він послав свого сина Левка за куліси з проханням подарувати йому ту хустину, яку Олена - Заньковецька зриває з голови в сцені божевілля. Дуже радів, коли одержав цей подарунок. Хустина й зараз зберігається в музеї Л. Толстого.

Геть самодержавство!

Хіба можна викреслити з її життя день 18 жовтня 1905 року в Ніжині, коли вона з відкритим лицем виступила перед озвірілою бандою погромників і голосно кинула їм виклик:
- Кого ви збираєтесь убивати? Убивайте мене - ось я стою перед вами беззбройна і кричу: "Геть самодержавство, хай живе справжня народна конституція!.." Чого ж ви зупинились?.. Робіть свою чорну справу.
П'яна банда заціпеніла перед відвагою маленької жінки. Студенти, які саме нагодилися, розігнали погромників.

Взаємна шана

Композитор П. І. Чайковський приїхав до Одеси, коли там уперше було поставлено його оперу "Пікова дама".

В цей же час у театрі драми виступали українські артисти, серед них М. К. Заньковецька, давнім прихильником якої був композитор. Тепер вони зустрілися. Коли закінчилася прем'єра "Пікової дами", Заньковецька піднесла Чайковському лавровий вінок з написом: "Безсмертному від смертної". Другого дня Петро Ілліч відвідав виставу за участю Заньковецької. Після вистави підніс їй теж лавровий вінок з написом: "Безсмертній від смертного".

ІГНАЦ ПАДЕРЕВСЬКИЙ
1860-1941

"Учениця Падеревського"

Відомий польський піаніст Ігнац Падеревський приїхав якось у невеличке американське місто. Гуляючи, побачив на одному непоказному будинку скромну табличку: "Міс Джонс вчить грі на роялі. Урок - один долар". Сама вчителька у цей час виконувала з великими помилками ноктюрн Шопена. Падеревський завітав до неї, мовчки сів за рояль, почав грати ноктюрн.
Коли другого дня Падеревський ще раз зупинився біля знайомого будинку, то побачив велику вивіску: "Міс Джонс. Учениця великого Падеревського. Урок - п'ять доларів".

ГЕРХАРД ГАУПТМАН
1862-1946

Добре бути відомим

Герхард Гауптман, перебуваючи у Венеції, зайшов до антикварного магазину.
- Скільки коштує цей глек? - запитав він хазяїна.
- Шість тисяч лір,- відповів той. - Але для вас, високошановний маестро, ми готові продати цей глек за чотири тисячі. Тільки тому, що це ви.
Розчулений Гауптман заплатив гроші й подумав: "А все ж непогано бути відомим".
- А куди вам доставити глек? - запитав антиквар.
- До готелю "Національ".
- А кому?

"Блюзнірська" п'єса

У Московському Художньому театрі в перші роки його існування з успіхом ішла п'єса Г. Гауптмана "Ганнеле". Та недовго вона втрималась у репертуарі. Якась стара побожна пані побачила уві сні "видіння", ніби у згаданій п'єсі в Художньому театрі ганьблять господа бога та примушують ангелів танцювати.
Про це вона написала лист на ім'я митрополита Володимира. Той умовив генерал-губернатора негайно заборонити "блюзнірську" п'єсу.

В. Л. ДУРОВ
1863-1934

Подвійна платня за фізіономію

Під час антракту якийсь чванливий глядач підходить до В. Л. Дурова і питає з глузливою посмішкою:
- Маєш успіх, пане клоун?
- Як бачиш
- Чи не правда, щоб з успіхом виступати у цирку, клоунові треба мати придуркувате обличчя?
- Суща правда,- відповів Дуров. - Коли б у мене була така фізіономія, як у тебе, мені обов'язково видавали б подвійну платню.

Доля Каштанки

В основу сюжету чеховської "Каштанки" покладено факт, з яким зіткнувся В. Л. Дуров. Артист сам розповідав про це письменникові. Проте А. П. Чехов закінчив свій твір не так, як було в житті. Насправді столяр, господар Каштанки, все ж таки не забрав її назад. Питання про те, кому належить собака, вирішував суд. Дурову вдалося домовитись, що Каштанка залишиться в нього і виступатиме на арені й далі.

ТИМОФІЙ БОРДУЛЯК
1863-1936

За біографію не подбав

1933 року у Львові виникла думка нагадати громадянству, що в Галичині живе забутий письменник Тимофій Бордуляк, автор цілої низки оповідань з народного життя. Звернулися до письменника з проханням, щоб він прислав свою біографію. Бордуляк відповідає: "Я знаю, що кожний ювіляр повинен мати якусь імпозантну біографію. На жаль, я не передбачив цього і за таку біографію не подбав. Будьте добрі, коли вона вам конче потрібна, напишіть її самі, я буду вам дуже вдячний і з приємністю прочитаю, якщо вона буде цікава".

К. С. СТАНІСЛАВСЬКИЙ
1863-1938

Час для підготовки спектаклю

Під час перебування Станіславського за кордоном хтось запитав його:
- Скільки потрібно часу, щоб поставити спектакль?
- Рік,- відповів Костянтин Сергійович не задумуючись.
- О, це занадто багато.
- Ну, тоді - тиждень,- посміхнувся Станіславський.

ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА
1863-1942

Невдалий комплімент

Редактор "Буковини", завзятий гуморист, гострий на язик, Ярослав Весоловський, сказав Кобилянській такий комплімент:
- Ви - справжня письменниця. Ви не поміняли б свою професію навіть на вроду.
- Духовної краси не треба міняти на вроду. А сказати жінці, що вона тільки письменниця, - це майже те саме, що заявити мужчині: ви тільки мужчина.

Відповідь землевласникові

Після надрукування "Землі" Кобилянська одержала листа від якогось незнайомого багатого землевласника, який пропонував їй одружитися з ним. Він висловив переконання, що жінка, яка так глибоко відчуває людські трагедії, вміє і глибоко кохати. Кобилянська відповіла, що він помиляється, бо авторка "Землі" вміє і глибоко ненавидіти

П'ЄТРО МАСКАНЬЇ
1863-1945

Фінанси й мистецтво

Берлінська газета "Біржовий кур'єр" у грудні 1892 року вмістила статтю "Фінанси й мистецтво". В ній писалося, що найбільші прибутки з усіх відомих опер дала одноактівка "Сільська честь", поставлена вперше у травні 1890 року в Римі. Композитор П'єтро Масканьї заробив більше, ніж Моцарт, Вебер і Глюк за все життя. А лібреттист Верга - більше, ніж Гете, Шіллер і Лессінг.

П. А. ГРАБОВСЬКИЙ
1864-1902

В ізюмській тюрмі

Якось один з наглядачів тюрми підійшов до камери, де сидів П. Грабовський, відімкнув кватирку і тихенько запитав:
- Ну, скажіть, будьте ласкаві, що ви за люди?
Довго точилася їхня розмова, бо Грабовоький умів говорити щиро, тепло і захоплено. Наслідком такого зближення політичних в'язнів із наглядачами було те, що одного разу вартові, будучи в трактирі, почали зовсім недвозначно поводитись і кричати: "Хай живе соціалізм!", "За здоров'я наших соціалістів!" А після цього, коли вночі з'явився справник
перевіряти наглядачів і накинувся з лайкою на наглядача Волкова, знайшовши камери Грабовського і його товаришів незамкненими, то Волков вигукнув: "Ану лишень спробуй ще тут кричати - у мене на тебе револьвер є!" - і побіг за справником, що тікав з переляку.
Кінчилося тим, що список політичних ув'язнених мало не поповнився прізвищами трьох тюремних наглядачів.

Далі