Юрій БУРЯК
АНТИЧНА ФРЕСКА
То у безвість вони поринають,
то вертають із неї назад,
І снується вервечка
розмитих століттями дат.
О царі-можновладці!
Ваші рисячі погляди
Крають рівнини.
За сльозами-морями
Обіцяний рай.
Але спробуй вгадай:
Понад ким з-поміж вас
пролітає Афіна.
Спека в пустелі.
Марево в морі.
Перша стріла...
Хмари біжучі.
Стріли важучі б'ють у засмаглі тіла.
У колісничних прутах
долі цих левнів.
Із акінаком при боці
сяє кольчужна луска.
Плівка кривава
на Марсовім оці.
Спека така!
Молоха знаком -
сонце в прутах колісниць.
І списоносці
білим волоссям падають ниць.
Хто перекаже, хто оповість нам
оповідь юнки:
Любого кличе
серцем з крайсвіту
Духом тройзілля, клечаним трунком,
клечаним квітом:
Був би і він королем її дому -
Той, чиї очі померкли навіки.
Голос його не злетить,
вдаривши в скроні владики,
Що посилає на смерть -
трон до небес підпирати.
Тих, що у безвість пішли,
ждатимуть Батько і Мати.
Полум'ям дихає час.
Давні імення стирає.
Спека в пустелі. Марево в морі. Небо безкрає...
До Юрій БУРЯК ВИБРАНЕ
Просвіта
