Роман КОВАЛЬ
КОЛИ КУЛІ СПІВАЛИ
Біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу

Неповний список козаків і старшин полку
гайдамаків Холодного Яру з села Грушківка
Чигиринського повіту Київської губернії

АПІЛАТ (“Загинайко”) Григорій Ананійович (1893/1895, с. Грушківка, тепер Кам’янського р-ну Черкаської обл. – 1920/1921, с. Грушківка). Козак 3-ї пішої сотні полку гайдамаків Холодного Яру (командир Сидір Темний). Парубок. Убитий червоноармійцями 105-го полку (Григорій пробирався по заметах до батьківського дому, а від Мотриного монастиря слідом їхали москалі; спочатку вони поранили Григорія в стегно, потім, наздогнавши, рубанули шаблями, а тоді, підклавши колодку, відрубали голову і, поклавши її в мішок – “для отчьота”, поїхали далі на Кам’янку). Під час похорону батьки поклали у труну замість голови квітку. Похований у Грушківці. Могила не збереглася.

АПІЛАТ Іван Гараськович. Козак полку гайдамаків Холодного Яру. У 1970-х роках повернувся у Грушківку.

АПІЛАТ Іван Костьович (бл. 1900, с. Грушківка – ?). Козак 3-ї пішої сотні полку гайдамаків Холодного Яру (командир Сидір Темний). Парубок. Загинув у бою з більшовиками за межами Холодного Яру. Хата, де він народився і жив, збереглася.

АПІЛАТ (“Квочка”) Кирило Костьович (1896/1897, с. Грушківка – 1920, с. Грушківка). Козак 3-ї пішої сотні полку гайдамаків Холодного Яру (командир Сидір Темний). Парубок. Мав чудовий голос, навчався у Київській консерваторії. Убитий більшовиками (було відтято голову). Похований у Грушківці. Могила не збереглася. Мешканець Грушківки Іван Березюк припускає, що саме його голову (і брата Максима) більшовики наштрикнули на спис у с. Косарі біля залізниці. Хата, де народився і жив Кирило, збереглася.

АПІЛАТ Максим Костьович (1898/1899, с. Грушківка – 1920, Грушківка). Козак 3-ї пішої сотні полку гайдамаків Холодного Яру (командир Сидір Темний). Парубок. Убитий більшовиками (було відтято голову). Похований у Грушківці. Могила не збереглася. Мешканець Грушківки Іван Березюк припускає, що саме його голову (і брата Кирила) більшовики наштрикнули на спис в с. Косарі біля залізниці. Хата, де народився і жив Максим, збереглася.
АПІЛАТ (“Загинайко”) Трохим Ананійович (1896/1897, с. Грушківка – 1921, с. Грушківка). Козак 3-ї пішої сотні полку гайдамаків Холодного Яру (командир Сидір Темний). Парубок. Полонив його у лісі Лопата зі своїми карателями. Привели у Заїчиний яр до двоповерхового будинку, нещодавно купленого його батьком у лісника Гречаного. У матері запитали, чи її то син. Вона злякалася, сказала, що ні. Трохим присовістив її, що від нього відмовилася. Далі повезли його в Кам’янку, а потім у Черкаську ЧК. А хату батьків спалили. У Черкасах його піддали тортурам, а тоді відпустили. Він ледь доповз до рідного села і за два-три дні помер. Похований у Грушківці. Могила не збереглася.

БЕЗРУКАВИЙ Порфир Антонович (?, с. Грушківка – 1950-ті, с. Грушківка). Козак полку гайдамаків Холодного Яру. У першому шлюбі з Наталею “Копійкою” (дочкою Федора Дінця-”Копійки”) пустив у світ дочку Ліду (1926 р.). У другому шлюбі з Гапкою з х. Лопати П. Безрукавий мав дочку Галю і сина Миколу. В 1944 – 1952 рр. працював лісником у Грушківському лісництві. Помер і похований у Грушківці. Могила збереглася.

ГРЕЧАНИЙ (“Бацац”) Гарасько Несторович (поч. 1890-х, с. Грушківка – ?). Козак полку гайдамаків Холодного Яру. Власник одного з семи грушківських вітряків, найкращого за якістю помолу. З лісу повернувся 1921 року. Дружина Горпина народила йому сина Михайла (1921 року). Мав неврівноважений “скажений” характер. Млин конфісковано під час колективізації. Арештований навесні 1936 року. Зі слів родича Івана Платоновича Цвіркуна, Гараська заморили у тюрмі голодом.

ЗАСЯДЬКО (“Кисіль”, “Заєвич”) Василь (Вільям) Іванович (березень 1902, с. Грушківка – 29.3.1977, провінція Британська Колумбія, Канада). Козак 3-ї пішої сотні Холодного Яру. Мав сестру Хтодорю. Дружина Вустя Платонівна Шишка з Нової Осоти (тепер Олександрівський район Кіровоградської обл.) народила йому четверо дітей (Миколу, Галю, Андрія, Марусю). Жили на Орличині. Наприкінці 1930-х рр. за ним не раз приїжджав “воронок” і він змушений був ховатися у лісі. Під час Другої світової війни співпрацював із німцями, брав участь у боротьбі проти червоних партизанів. Після війни емігрував до Норвегії, пізніше, до Канади, де змінив прізвище на Вільям Заєвич. Володів польською, норвезькою та англійською мовами. У СССР числився у списках військових злочинців. Автор книг спогадів. Похований на кладовищі Семетарі.

ЗАСЯДЬКО (“Стасюк”) Юхим Трохимович (1895, с. Грушківка – 1942). Козак кінної сотні Андрія Чорноти полку гайдамаків Холодного Яру. Родина: мати Домаха, брат Марко і старша сестра (ім’я не збереглося навіть у пам’яті рідних). Учасник Першої світової війни. Потрапив у полон до німців, з якого повернувся 1918 року. Воював у лавах Армії УНР. 1924 року піддався на “амністію”. Того ж року одружився з Оксаною Рожман, яка народила йому двох синів – Івана (1925 року) і Миколу (1930). 1932 року “розкуркулений” і висланий до Сибіру. Невдовзі повернувся. Вдруге репресований 1937 року (присуджено 10 років). Відбував покарання в м. Ворошилов (Уссурійськ), пізніше – на Кавказі. 1942 року, під час відступу Красної армії, тюрму, в якій перебував Юхим, було підірвано. Син Микола живе на Далекому Сході у Приморському краї (Росія).

ЗІНКЕВИЧ Гнат Іванович (1880/1885 – весна 1920). Військовий діяч; грушківський сотник. Місце народження невідоме. Народився у родині лісника. Згодом Іван Зінкевич переїхав до Грушківки. Коли мати Гната померла, батько одружився на іншій жінці, з якою нажив Бориса (1901 – 1938). У час Визвольної боротьби родина Івана Зінкевича “не підтримувала з Гнатом ніяких стосунків, навпаки, відсторонилися, викресливши його з числа рідні”. Дружина Бориса пішла з життя 1977 року. Померла і її старша дочка, а молодша, Вікторія Борисівна Ушаткіна, 1931 р. народження, нині проживає у Грушківці.
У червні 1919 року як “отаман Ради старшин Табору гайдамаків-повстанців у Холодному Яру на Чигиринщині” затвердив “Начерк проекту Державного законодату для “Української Трудової Республіки” (Кам’янець-Подільський, 1919). Захоплений у полон біля Копинчаківського лісу, коли повертався з холодноярцями після бойової операції у Новомиргороді. Перебував у тюрмі Єлисаветградської ЧК, де й був страчений.

ІЩЕНКО Лука Якович (? – 1933). Козак полку гайдамаків Холодного Яру. В час Визвольної боротьби мав 20 – 25 років. Помер під час Голодомору. Старший брат Ольги Яківни Іщенко, 1909 року народження, яка була очевидцем звірства лопатівців, що їхали через Грушівку з головою повстанця, настромленою на списі.

РОЖМАН Мефодій. Козак полку гайдамаків Холодного Яру. Репресований на початку 1920-х років.

ТЕМНА Євдокія (Дуся) Костівна (6.8.1900, с. Грушківка – 1970-ті роки, с. Грушківка). Козачка кінної сотні Холодного Яру (командир Андрій Чорнота). В дівоцтві Апілат. Сестра трьох братів-холодноярців і Тетяни. Дружина Платона Темного. Була відчайдушною і сміливою козачкою. Брала участь у багатьох боях, “зрубала не одну голову противника”. Її побоювалися навіть чоловіки. У час боротьби була дівчиною. Мала густе чорне волосся, заплетене в товсту косу, яке з трудом заправляла під папаху. Після поразки Визвольних змагань виїхала з чоловіком на Далекий Схід. Повернулася в село в середині 1930-х років. Грала на гітарі українські народні пісні. Хата, де народилася Дуся, збереглася, а та, де жила, – ні. У 1956 – 1957 роках показувала Надії Григорівні Темній (пізніше Бистровій), 1948 року народження, безліч фотографій, у т. ч. й часів Визвольної війни, зокрема козаків на конях зі зброєю. Зберігалися ці світлини у небаченої краси скриньці. “Баба Дуся” розповідала дівчинці, як в молоді літа воювала, рубалася на шаблях, та дитина всерйоз не сприймала розповідь сивої бабусі про бої, шаблі тощо. Зі слів Надії Григорівни, у Дусі було видовжене лице, верхні повіки сильно нависали на очі. Була згорблена. У хаті тримала маленьких козенят.

ТЕМНИЙ (“Задепа”) Іван Вікторович (1902, с. Грушківка – 1937?). Козак 3-ї пішої сотні Холодного Яру. Мав сина Миколу (1925 – 1992), Василя (1923), Грицька (1928), Петра (1931) і Галю (1934). Репресований 1937 року. Реабілітований наприкінці 1980-х років.

ТЕМНИЙ (“Задепа”) Платон Вікторович (18.11.1899, с. Грушківка – кін. 1970 – поч. 1980-х рр., с. Грушківка). Козак 3-ї пішої сотні Холодного Яру. Брат Івана Темного. Перша дружина – Софія Степанівна Темна (племінниця Сидора Темного; у другому шлюбі Софія Кулігіна). Після поразки Визвольної боротьби виїхав із другою дружиною (Євдокією Костівною, у дівоцтві Апілат) на Далекий Схід. Повернувся у село в середині 1930-х років.

ЦВІРКУН Сидір Федорович (1894 – 1953). Козак полку гайдамаків Холодного Яру. Учасник Першої світової війни. Козак отамана Матвія Григор’єва. Одружений на Степаниді, яка народила трьох дітей (Олександра, Івана і Ольгу). Арештований 1937 року як “білобандит”. Засуджений до 10 років таборів. Покарання відбував на Уралі. Повернувся у Грушівку 1947 року. Помер від раку. Збереглося фото 1946 року в “лагерному” одязі, на грудях пришпилено фотографію дочки Ольги (1932 р. н.). Посмертно реабілітований.

Підготували Роман Коваль та Іван Березюк

Біди, Загинайки і Костьовичі були високі, від 180 см до двох метрів, “міцні, трудящі”. “Тепер таких людей нема, – стверджував грушківський чоловік Іван Березюк. – Голодомор 1933 року зробив свою чорну справу. Війни теж”.
Біди – лицем були світлі, волосся темно-русяве або русяве, статурою кремезні і стрункі.
Загинайки – були русяві, світлоокі, кремезні та стрункі, шкіра світла.
Костьовичі мали східний тип зовнішності – шкіра “засмаглого” кольору, волосся чорне, як вороняче крило. Дехто, зокрема їхній батько Кость, був горбоносим. Один з їхніх предків був нібито грек. У Костя було 15 – 20 дітей від двох дружин.
Задепи (всі) – мали світло-русяве волосся, а обличчя рум’яні, аж яскраво-червоні.

Неповний список козаків і старшин полку
гайдамаків Холодного Яру з села Мельники
Чигиринського повіту Київської губернії

1. Біда Іван Федотович, 22 р.1, середняк. Не амністований. 1923 року позбавлений виборчого права.
2. Васюра Сергій.
3. Головко Олександр Кіндратович, 31 р., середняк. 1923 року позбавлений виборчого права.
4. Дробот Антон, хлібороб х. Кресельці (тепер с. Мельники).
5. Завірюха Спиридон Степанович, 27 р., бідняк. 1923 року позбавлений виборчого права.
6. Канюка Василь.
7. Левченко Іван Мефодійович, 1901 р. н., зв’язковий отамана полку гайдамаків Холодного Яру. Арештований 1921 року.
8. Левченко Мефодій Гордійович, 45 р., псаломщик, переховував майно партизанів. 1923 року позбавлений виборчого права.
9. Макарюк Андрій Данилович, 23 р., середняк. 1923 року позбавлений виборчого права.
10. Макарюк Михайло Олексійович, 23 р., середняк. 1923 року позбавлений виборчого права.
11. Овдій Василь Семенович. Мав братів – Степана, Павла, Михайло, Тимоша, Пилипа; сестер – Ганну і Наталку. Його дід був старостою села. Загинув парубком.
12. Овдій Михайло Семенович, 33 р., середняк. 1923 року позбавлений виборчого права.
13. Овдій Павло Семенович, 39 р., середняк. 1923 року позбавлений виборчого права.
14. Овдій Степан Семенович. Репресований. Додому не повернувся.
15. Проценко Іван Петрович, 29 р., хлібороб, бідняк. 1923 року позбавлений виборчого права.
16. Проценко Кость Трохимович, 31 р., хлібороб, бідняк. 1923 року позбавлений виборчого права.
17. Проценко Олександр. Москалі називали його “известным бандитом”.
18. Рак Семен Васильович, 38 р., хлібороб, бідняк. 1923 року позбавлений виборчого права.
19. Рак Семен Лукич, 25 р., хлібороб, середняк. Не амністований. 1923 року позбавлений виборчого права.
20. Романча Оникій Пилипович, 24 р., до 1917 р. служив у волосному управлінні, середняк. Не амністований. 1923 року позбавлений виборчого права.
21. Самохвал Петро Карпович, 23 р., хлібороб, бідняк. Не амністований. 1923 року позбавлений виборчого права.
22. Самохвал Федір Карпович, 27 р., хлібороб, бідняк. Не амністований. 1923 року позбавлений виборчого права.
23. Токовенко Микита Оверкович, хлібороб, “секретар у Василя Чучупаки”. Москалі називали Микиту “известным бандитом”. Діяв принаймні до літа 1921 року.
24. Токовенко Петро Оверкович, хлібороб, бідняк. Закатований червоними 1920 року у рідному селі. Похований на цвинтарі у Мельниках біля могили Василя Чучупака.
25. Токовенко Пилип Оверкович, 20 р., до 1917 р. навчався в школах, хлібороб, бідняк. Не амністований. 1923 року позбавлений виборчого права.
26. Токовенко Трохим Євтропович, 27 р., хлібороб, бідняк. 1923 року позбавлений виборчого права.
27. Холод Митрофан Степанович, 31 р., хлібороб, бідняк. Не амністований. 1923 року позбавлений виборчого права.
28. Холод Харитон Максимович, 25 р., хлібороб, бідняк. Не амністований. 1923 року позбавлений виборчого права.
29. Хоменко Євдоким.
30. Цикало Пилип Опанасович, 26 р., хлібороб, бідняк. 1923 року позбавлений виборчого права.
31. Чілі Андрій Касянович, 24 р., до 1917 р. служив у волосному управлінні, хлібороб, бідняк. Не амністований. 1923 року позбавлений виборчого права.
32. Чілі Мусій Петрович, 43 р., середняк. 1923 року позбавлений виборчого права.
33. Чучупак Автоном Юхимович, священик. Убитий більшовиками.
34. Чучупак Василь Степанович, 1894 р. н., вчитель, отаман. Загинув 12 квітня 1920 року.
35. Чучупак Гнат Юхимович, 20 р., до 1917 р. навчався в школах, хлібороб. 1923 року позбавлений виборчого права. Помер від туберкульозу.
36. Чучупак Дем’ян Степанович, 5.10.1902 р., до 1917 р. навчався в школах, хлібороб. 1923 року позбавлений виборчого права. Помер 1992 року в Рівному.
37. Чучупак Михайло Юхимович, 43 р., хлібороб, бідняк. Не амністований. 1923 року позбавлений виборчого права. Помер під час Голодомору 1933 року.
38. Чучупак Олекса Степанович, народився після 1894 р., вчитель, отаман.
39. Чучупак Петро Степанович, 1885 р. н., вчитель, отаман. Загинув у квітні 1920 року.
40. Чучупак Семен Юхимович, учитель, член Холодноярського повстанкому. Загинув 1921 року.
41. Чучупак Степан Григорович, 1861 р. н. Батько братів Петра, Ореста, Василя, Олексія і Дем’яна. Помер 1943 року.

Підготували Роман Коваль і Юрій Ляшко
_____________________
1 Тут і далі вказано вік станом на листопад 1923 року.

Неповний список козаків і старшин полку гайдамаків
Холодного Яру з м. Кам’янки, Лубенців, Матвіївки,
Коханівки та інших холодноярських сіл

БЕЗРУКАВИЙ Порфир Антонович (1900, с. Лубенці Чигиринського пов. Київської губ., тепер Кам’янського р-ну Черкаської обл. – близько 1950). Козак полку гайдамаків Холодного Яру. 1921 року, ймовірно, піддався на “амністію”. Працював лісником у Кам’янському державному лісовому господарстві.

БЕСПАЛИЙ Григорій Євтухович (?, с. Матвіївка Чигиринського пов. Київської губ, тепер Чигиринського р-ну Черкаської обл. – 1919). Козак полку гайдамаків Холодного Яру. Арештований червоними і додому не повернувся.

БЕСПАЛИЙ Ларіон Онихватович (1900, с. Матвіївка – 1973). Козак полку гайдамаків Холодного Яру. В лісі перебував короткий час. Пізніше став членом комуністичної партії. Учасник 2-ї Світової війни на боці червоних.

БЕСПАЛИЙ Порфир Онихватович (?, с. Матвіївка – ?). Козак полку гайдамаків Холодного Яру.

БИК Іван Мелетійович (1900/1901, с. Завадівка Черкаського пов. Київської губ., тепер с. Жаботин Кам’янського р-ну Черкаської обл. – 1980, с. Завадівка). Козак полку гайдамаків Холодного Яру.
Брав участь у боях (1919 – 1923). Довго переховувався в околицях рідного села. 1927 року був заарештований органами ҐПУ. Понад три роки провів у Кременчуцькій в’язниці. Під час німецької окупації заарештований жандармерією як учасник антинімецького повстання 1918 року. Був підданий екзекуції шомполами. Під час побиття співав гімн України “Ще не вмерла Україна”. Після закінчення Другої світової війни повернувся до рідного села. Працював у сільському господарстві. Похований у рідному селі.

БІГАН Іван Максимович (1894, с. Куликівка, тепер Кам’янського р-ну Черкаської обл. – 1964, с. Куликівка). Козак полку гайдамаків Холодного Яру (від 1919). Служив у сотні Прокопа Пономаренка. За неперевіреними даними, був “амністований” 1921 чи 1922 року. Повернувся у рідне село. Працював на різних роботах у сільському господарстві.
БОБОШКО Іван Микитович (1881, с. Жаботин Черкаського пов. Київської губ., тепер Кам’янського р-ну Черкаської обл. – 1937?, с. Жаботин). Козак полку гайдамаків Холодного Яру. Арештований 1937 року і розстріляний.

БОБОШКО Петро Микитович (1878, с. Жаботин – 1960, с. Жаботин). Допомагав гайдамакам Холодного Яру продуктами.

БОЧКА Іван (?, с. Красносілка – ?). Козак полку гайдамаків Холодного Яру.

ВДОВЕНКО Адам (?, с. Трушівці – після 1943). Козак полку гайдамаків Холодного Яру. Староста с. Трушівці (1941 – 1944).

ВІЩАНСЬКИЙ Олександр Павлович (1888, с. Тимошівка – ?). Козак 2-го куреня Холодноярської бригади.

ГЕРАСИМЕНКО Іван (?, с. Матвіївка – ?). Козак полку гайдамаків Холодного Яру.

ГОНЧАРЕНКО Семен Карпович (?, с. Матвіївка – ?). Козак полку гайдамаків Холодного Яру.

ГОРБЕНКО Гнат Минович (?, с. Пруси Черкаського пов. Київської губ, тепер с. Михайлівка Кам’янського р-ну Черкаської обл. – ?). Козак полку гайдамаків Холодного Яру.

ГРУШЕНКО Кіндрат Софонович (?, с. Матвіївка – ?). Козак полку гайдамаків Холодного Яру.

ДРИЖЕНКО Марія Пилипівна (1878, с. Олянине Кам’янського р-ну – після 21.7.1937). Козачка полку гайдамаків Холодного Яру (1919). Переховувала партизанів загонів Василя Кваші та Ларіона Загороднього (1920, 1921). 1930 року виселена разом з дітьми і чоловіком Трохимом Матвійовичем Дриженком, якого обвинуватили, що він “шпигун Петлюри”, в Архангельську губернію, звідки втекли додому.

ДРОБОТ Онуфрій Мефодійович (?, с. Головківка Чигиринського пов. Київської губ., тепер Чигиринського р-ну Черкаської обл. – ?). Козак полку гайдамаків Холодного Яру.

ЗАЇЧЕНКО Параска Родіонівна. Козачка полку гайдамаків Холодного Яру. Дружина холодноярського сотника Семена Галайди.

ЗАЇЧЕНКО (ГАЛАЙДА) Семен Ксенофонтович (1898, м. Кам’янка Чигиринського пов. Київської губ., тепер Черкаської обл. – ?). Сотник полку гайдамаків Холодного Яру. Прозвали Галайдою ще в дитинстві, через те що не тримався дому. Мати Федора лаяла його, що уникає домашньої роботи, десь тиняється. На кутку, де вони жили, був бродячий пес Галайда. Федора Зайченко спересердя казала синові: “Доки ти бродитимеш, як оцей Галайда?!” Сусідські діти підхопили, і прізвисько прилипло до Семена.
Мав шість братів і сестру. Чекісти хотіли розстріляти родину, але врятував брат Омелян, червоноармієць, що якраз повернувся поранений із “польського” фронту. Галайда – учасник багатьох бойових акцій, зокрема і розгрому “китайського полку” під Кам’янкою, боїв в Холодному Яру, Івангороді та інших.

ЗІНКЕВИЧ Гнат Іванович (? – весна 1920). Грушківський сотник. У червні 1919 року як “отаман Ради старшин Табору гайдамаків-повстанців в Холодному Яру на Чигиринщині” затвердив “Начерк проекту Державного законодату для “Української Трудової Республіки” (Кам’янець-Подільський, 1919).

ІВАЩЕНКО Терентій (1892, с. Жаботин – ?). Козак полку гайдамаків Холодного Яру.

ІЛЬЧЕНКО Юхим Охтономович (?, с. Рублівка Чигиринського пов. Київської губ. – 7.9.1921, м. Катеринослав, тепер Дніпропетровськ). Член Чигиринського повстанкому Свирида Коцура, курінний червоного Чигиринського полку, член Організаційного суду Холодного Яру (1920), член штабу Холодноярської бригади, заступник голови Холодноярського окружного повстанкому (з серпня 1920), повстанський отаман Чигиринського, Верхньодніпровського і Криворізького повітів (1921).

КАСІЯН Тиміш (?, с. Матвіївка – ?). Козак полку гайдамаків Холодного Яру.

КАСЯНЕНКО Созон (?, с. Лубенці – ?). Козак полку гайдамаків Холодного Яру.

КИРИЧЕНКО Дмитро Єфремович (1881, с. Лубенці – 27.6.1923). Козак полку гайдамаків Холодного Яру. Розстріляний Надзвичайною “трійкою”. Похований у Лубенцях на кладовищі. Дружина – Кириченко Ганна Сергіївна.

КОБЗАР Іван Ількович (?, с. Матвіївка – ?). Козак полку гайдамаків Холодного Яру.

КОМПАНІЄЦЬ Іван Маркурович (1890-ті, с. Суботів Чигиринського пов. Київської губ. – середина лютого 1920). Учитель; сотник кінної сотні полку гайдамаків Холодного Яру (1920). Убитий коцурівцями в с. Адамівка. Похований у Мотриному монастирі.

КОСЬМИНА Іван Андрійович (1896?, с. Вергуни Черкаського пов. Київської губ. – ?). Зв’язковий отамана полку гайдамаків Холодного Яру. Арештований 1921 року.

КРИВДА Володимир Іванович (1902, с. Жаботин – 5.6.1919). Козак загону отамана Федора Уварова.

КУЗУБ Григорій (?, с. Михайлівка – ?). Козак полку гайдамаків Холодного Яру.

КУРКА (Орел) Дмитро Володимирович (?, с. Матвіївка – ?). Матвіївський отаман, який підпорядковувався Холодноярській організації.

ЛЮБОМИРСЬКИЙ (?, с. Матвіївка – ?). Козак полку гайдамаків Холодного Яру.

МАМАЙ (Щириця) Яків Опанасович (8.10. 1887, с. Боровиця Чигиринського пов. Київської губ, тепер Чигиринського р-ну Черкаської обл. – 27.4.1929, м. Черкаси). Вчитель; отаман сотні самооборони с. Тіньки (жовтень 1919), отаман Білоярського полку Холодноярської організації, 2-го куреня Холодноярської бригади (1920), Першої гайдамацької кінної сотні (1921).

ОСАДЧИЙ Зінько Кіндратович (?, с. Тимошівка Кам’янської вол. Чигиринського пов. Київської губ, тепер Кам’янського р-ну Черкаської обл. – ?). Козак 2-го куреня Холодноярської бригади.

ОТАМАНЕНКО Євлампій Свиридович (1880, с. Бовтишка Чигиринського пов. Київської губ., тепер Олександрівського р-ну Кіровоградської обл. – ?). Козак полку гайдамаків Холодного Яру.

ПАЗЕНКО Архип Михайлович (18.11.1900, с. Лубенці – 4.10.1921). Козак полку гайдамаків Холодного Яру. “Амністований” та невдовзі вбитий.

ПІВТОРАКА Прокіп Артемович (1899, с. Михайлівка – ?). Козак полку гайдамаків Холодного Яру.

ПОЛІЩУК Василь Мелетійович (?, с. Матвіївка – ?, с. Любомирка Чигиринського пов. Київської губ., тепер Олександрівського р-ну Кіровоградської обл.). Козак полку гайдамаків Холодного Яру. Відомо, що вбив комсомольця. Загинув у бою. Похований у Матвіївці.
ПОЛІЩУК Василь Романович (?, с. Матвіївка – ?.). Козак полку гайдамаків Холодного Яру.

ПОНОМАРЕНКО (Квочка) Прокіп (?, с. Лубенці – кін. 1990-х рр., с. Лубенці). Отаман села Лубенці, господар полку гайдамаків Холодного Яру (1919), член Холодноярського повстанського комітету. Піддався на “амністію”.

ПРИЙМАК (Цуц) Сидір Іванович (1902?, с. Матвіївка – після 26.6.1922). Старшина полку гайдамаків Холодного Яру, повстанський отаман. 1922 року мав до тридцяти партизанів. 18 липня 1922 р. козаки Приймака розгромили Триліській виконком і вбили старшого міліціонера, 26 липня розгромили Головківський волосний виконком, вбивши міліціонера і двох членів “комячєйкі”. Базою партизанів був ліс між Матвіївкою і Полуднівкою.

ПРОЦЕНКО Олександр (?, м. Медведівка (Мельники?) Чигиринського пов. Київської губ., тепер Чигиринського р-ну Черкаської обл. – після 16.4.1921). Старшина (?) полку гайдамаків Холодного Яру. Москалі називали його “известным бандитом”.

ПУДЕНКО (?, с. Коханівка Чигиринського пов. Київської губ, тепер Кам’янського р-ну Черкаської обл. – 1922). Козак полку гайдамаків Холодного Яру. Розстріляний чекістами.

РЕЗНІЧЕНКО Володимир Пилипович (?, м. Кам’янка – ?). Козак полку гайдамаків Холодного Яру.

РЕПАВКА (?, с. Коханівка – 1922). Козак полку гайдамаків Холодного Яру. Розстріляний чекістами.

СИНЬОЩОКИЙ Яків (?, с. Медведівка – ?). Москалі називали його “известным бандитом”.

СІРИЙ Лавро Матвійович (1900, с. Пруси – ?). Козак полку гайдамаків Холодного Яру.

СОЛОНЬКО Павло (1887, с. Боровиця Чигиринського пов. Київської губ. – квітень 1920, м. Черкаси?). Військовий діяч; отаман села Боровиця, отаман Білоярського куреня полку гайдамаків Холодного Яру.

СРАНДА (?, с. Матвіївка – після липня 1922). Старшина полку гайдамаків Холодного Яру, повстанський отаман. Справжнє прізвище Шеремей (?). Співпрацював з отаманом Сидором Приймаком-Цуцом.
СУПРУН (?, с. Тимошівка – ?). Козак 2-го куреня Холодноярської бригади.

ТЕРЕЩЕНКО Максим (?, с. Суботів – травень 1921, ліс Чута). Командир батареї Степової дивізії, помічник отамана Пилипа Хмари, начальник штабу та кулеметної команди об’єднаного повстанського загону (грудень 1920), начальник Холодноярського повстанського штабу (з січня 1921); військове звання – штабс-капітан російської армії.

ТИМЧЕНКО Марко Іванович (1894, с. Куликівка – 1944). Старшина полку гайдамаків Холодного Яру.
Під час Першої світової війни у званні унтер-офіцера проходив службу у 22-й Ізмаїльській бригаді прикордонної охорони. Після Лютневої революції повернувся в рідне село. Брав безпосередню участь у збройній боротьбі. Після поразки, приховавши своє минуле, повернувся у рідне село. Переслідувався органами ҐПУ. Наприкінці 1920-х років родина була розкуркулена і вислана. Повернувшись, влаштувався на цукровий завод у м. Смілі. 1935 року заарештований органами НКВД і направлений на “виправні роботи” на Волго-Донський канал. У період німецької окупації випадково убитий поліцаєм, коли повертався до села із лісу.

ТКАЧЕНКО Микола Іванович (? с. Жаботин – ?). Учасник Холодноярщини.

ФІЛОНЕНКО Архип Терентійович (?, с. Матвіївка – після липня 1922). Старшина полку гайдамаків Холодного Яру, повстанський отаман. 1922 року в загоні було 9 осіб. Співпрацював з отаманом Срандою.

ХМАРА Пилип Панасович (1885/1886, с. Цвітна Чигиринського пов. Київської губ., нині Олександрівського р-ну Кіровоградської обл. – 1922?). Військовий діяч; повстанський отаман, отаман 1-го Чорноліського повстанського куреня, Чорноліського полку; військове звання – унтер-офіцер російської армії.

ХОМЕНКО (Качур) Андрій. Івангородський сільський отаман. Із роду Йосипа Хоменка, сотника надвірної гетьманської компанійської корогви 1762 року. Батько Андрія був військовим, напевно прапорщиком. Андрій мав землю біля Івангорода. Під час революції разом з іншими брав участь у захисті села, разом із хлопцями воював проти всіх, хто приходив. Точні відомості про долю відсутні. Є здогад, що розстріляний у Єлисаветградській тюрмі.

ШАТЕНКО (?, с. Коханівка – 1922). Козак полку гайдамаків Холодного Яру. Розстріляний чекістами.

ШВЕЦЬ Мефодій (?, с. Матвіївка – 1937?). Старшина полку гайдамаків Холодного Яру. Військове звання – прапорщик російської армії. Репресований 1937 року. Додому не повернувся.
ШИНКАРЕНКО Микола Андронович (?, с. Тимошівка – 1920?). Козак 2-го куреня Холодноярської бригади. Убитий більшовиками.

ЩЕГЕЛЬСЬКИЙ Андрій Євтухович (?, с. Куликівка – 1937). Козак полку гайдамаків Холодного Яру. Розстріляний НКВД.

ЩЕГЕЛЬСЬКИЙ Микола Євтухович (?, с. Куликівка – ?). Козак полку гайдамаків Холодного Яру. Після поразки виїхав із села.

ЩЕГЕЛЬСЬКИЙ Оксент Євтухович (?, с. Куликівка – ?). Козак полку гайдамаків Холодного Яру. Після поразки виїхав із села.

ЩЕГЕЛЬСЬКИЙ Опанас Євтухович (1873, с. Куликівка – 1937?). Член Холодноярського повстанського комітету; військове звання – прапорщик російської армії.
Народився в родині заможного селянина. Учасник Першої світової війни. У Визвольній боротьбі взяла участь вся родина Щегельських. За це їхній будинок спалили будьонівці. Улітку 1921 року заарештований чекістами. “Польовому штабу (ВУЧК) вдалося… поставити його в необхідність привести до капітуляції весь (Холодноярський) Повстанком”. Згодом змушений був виїхати разом із родиною до Казахстану, де працював на різних підприємствах. 1935 року повернувся до рідного села. 1937 року заарештований органами НКВД. Подальша доля невідома.

Підготували Юрій Ляшко і Роман Коваль

Далі

До змісту Роман КОВАЛЬ КОЛИ КУЛІ СПІВАЛИ