Юрій БУРЯК

Де простір нарозстіж
І небом нічним
Окреслені в далечі гори,
На скіфському плато стримить Акінак,
А там - починається море...

Обвалом з якихось вершин осяйних
Навспак над степами Тавриди
Крізь ніч проривається голос - навспак:
Щоб морем у степ говорити

Про амфору ту,
На якій Одіссей
І - світлом з-над хвиль Навзікая,
Про те, що з усіх
Найщедріших ночей
Одна, лиш одна не згасає:

Із яшм і троянд, із кристалів і зір,
Із квіту, із глоду, з шипшини...
Із дивних настоїв
Чаклунських рослин...
З вогню, що ховають глибини.

На всю широчінь
Далини за вікном -
На сніг і на пагорби темні
Душа розкривається
Гейби теплом
На поштовхи дальні
Підземні.

Щоб давнього міфа,
На амфорі тій
Відбитого,- хай на череп'ї! -
Ожив не в подобі - у плоті твоїй
Перейнятий ніжністю трепет.

І в Києві хай
Вже потому - крізь ніч -
Проб'ється дзвінок опівнічний...
Ти слухавку знімеш,
І - море шумить.
Гудками короткими - вічність.

До Юрій БУРЯК ВИБРАНЕ