Юрій Горліс-Горський
ХОЛОДНИЙ ЯР

Восьме видання, виправлене, доповнене

Розвідники хліб даремно не їдять

Повернулася з розвідки Тіна. Оповіла, що червоний відділ стоїть у Бовтишці, та не знати, чи вже застанемо: готувався пополудні до вимаршу. Червоноармійці повідомили, що прийшов наказ спішити під Шполу, де вибухнуло повстання.
Не дожидаючи темноти, поспішаємо до Бовтишки, щоб не випустити червоних, але спізнюємося. Намагаємося нічним маршем наздогнати відділ, але він, реквізувавши в селах підводи, випередив нас.
У наступні ночі робимо кілька рейдів, знищуючи в селах місцеву "совєтскую власть".
Повертаючись до Холодного Яру, ліквідували волосний ревком у Трилісах. "Воєнкома" Козаченка там уже не було. Хтось, напевно, зрадив його. Як переходили будьонівці, розстріляли Козаченка і кількох "червоноармійців" із сформованого ним загону.
У Мельниках очікував на нас зв'язковий від отамана Степової повстанчої дивізії Костя Блакитного. Блакитний, об'єднавши декілька повстанчих відділів та партизанських загонів, іде в напрямку Холодного Яру, відбиваючись від червоних частин. Має в складі близько п'ятнадцяти тисяч бойовиків, частина з яких озброєні списами, косами, штилями. Має чотири гармати з невеликим запасом набоїв, а відбиті у большевиків авто змушений був закопати через відсутність бензину.
Наступного вечора наша розвідка з Кам'янки доповіла, що туди прибула школа червоних командирів із Києва: 300 – 320 курсантів, добре вишколених і озброєних.
Із розмов червоноармійців Кам'янського гарнізону розвідники зрозуміли, що завтра готується наступ на Холодний Яр. Очікують прибуття карального загону Лопати, який грабує в селах по той бік залізниці.
Наші люди пильно стежать за ворожими частинами і про найменший рух своєчасно дадуть знати.
Тієї ж ночі розвідниця, що повернулась із Жаботина, принесла новину: на станції Бобринській висадились із потягів червоні частини, в кількості до півтори тисячі чоловік, і вирушили пішим порядком у напрямку Холодного Яру. Кінноти мають не більше п'ятдесяти чоловік. У складі цих частин – самі москалі. Під час постою в одному селі червоні командири розпитували селян, що то таке Холодний Яр. Місто чи село?
Під Лубенцями або Зам'ятницею можна сподіватися їх уже пополудні. Оскільки ця частина нова в наших околицях, то, мабуть, піде через Жаботин на Мотрин монастир. Нам це вигідно, бо у бою в лісі ми маємо всі переваги. До того ж частина нашої бригади, яка вийшла б назустріч противникові, могла би тримати безпосередній зв'язок із сотнями, що відбиватимуть з іншого боку лісу ймовірний наступ червоних із Кам'янки. Можна й сподіватися ворога з-за Тясмина, з Правобережжя, хоч червоні частини на Черкащині зайняті "своїми" повстанцями. Вночі розсилаємо в різних напрямках розвідників, щоб виявити просування ворога.
Після мобілізації штаб Холодного Яру розширив агентурну розвідку. Це нам дуже сприяло. Ми мали достатню кількість ідейно відданих справі розвідників і розвідниць, які потребували грошей лише на видатки в подорожі (і то не завжди) та відчували б себе глибоко ображеними, коли б їм запропонували винагороду за їхню небезпечну роботу. Кожний із них розумів, що, наражаючись на небезпеку, відвертає її від рідного села, хати, своєї родини. Всі наші розвідники й розвідниці мали в ближніх і дальніх селах та й у містах рідню, знайомих, товаришів, які їм допомагали, переховували, давали підводи. І національно свідомі черниці Мотриного монастиря, що ходили досить далеко збирати "датки на монастир", були добровільними розвідницями.
Цілком протилежною виявилася ситуація з розвідкою у ворога. Коли ЧК або штаб якоїсь червоної частини і знаходили чоловіка, що ідейно чи за гроші брався розвідати наш стан і сили, то для такого розвідника було "контррозвідкою" все населення наших околиць. Чужого чоловіка в селі одразу ж помічали.
Холодноярська бригада поповнювалася переважно людьми з однієї місцевості, що одне одного знали, а новобранців-одинаків приймали обережно.
Червоні частини, особливо ті, що прибували з Московщини, мусили діяти навпомацки.
Тієї ночі сотні в Мельниках, Медведівці, Лубенцях привели в бойовий порядок. Другий курінь розташувався на межі Мельників і Медведівки. Перший і Третій курені, маючи разом понад півтори тисячі бойовиків, виступили вночі до монастиря. За ліс, у напрямку Жаботина і Кам'янки, вислали кінні стежі.

До змісту Юрій Горліс-Горський ХОЛОДНИЙ ЯР