Роман Коваль
Багряні жнива Української революції

100 історій і біографій учасників Визвольних змагань

“Смерть примирила їх”

Ранок у Баришполі розпочався з кулеметних черг. Власне, стріляли не в містечку, а коло Іванькова, де повстанські ватаги наскочили на німців. Баришпільська молодь була радісно схвильована – адже почалося повстання проти гетьмана, який для багатьох уособлював “панську владу” та “буржуазний порядок”.
Хтось висловив думку, що біля Іванькова можуть бути поранені, які потребують допомоги. Дуже швидко на шляху вже стояло кілька підвід. На одній з них лежала скринька з медикаментами. Прийшов фельдшер. Ось і дві його помічниці...
В Іванькові чувся веселий сміх повстанців. Але як різноманітно вони одягнені! “Лишень зброя нагадує, що це вояки”.
Ось до возів із баришпільськими ескулапами на доброму німецькому коні підлетів вродливий козак у синьому жупані. Від нього довідались, що справді є поранені – їх розміщено по хатах. Повідомив козак, що німці своїх вбитих та поранених забрали. Щоправда, не всіх....
Баришпільці звернули увагу на сліди недавнього бою. Селяни вголос жалілися, що побито багато худоби.
Тим часом у волості організували перев’язочний пункт та послали сповістити про це поранених. Хтось сказав, що у возовні біля волості поклали забитих...
Вони лежали у просторій возовні на соломі. “П’ять наших козаків і п’ять німців у сірих одностроях. Обличчя серйозні, суворі. Лежать вони рядом, оден поруч одного, як добрі приятелі... Здається, смерть примирила їх... Живими, здається, вони (німці) також були такими ж суворими й холодними. Залізна дисципліна скувала їхню волю, а тепер відобрала життя”.
Що змусило їх покласти голови в чужому краю?..
Ось і перший поранений: куля розтрощила йому ногу. Він втратив багато крові. “Похмуре, аж чорне обличчя свідчить про його біль, але він намагається всміхатись”. Все ж, коли почали роздягати, повстанець застогнав.
Привезли ще кількох поранених. Перев’язали й цих, потім поклали на вози і, невеселі, повезли в Баришпільську лічницю.
Там і помер козак, який намагався всміхатись.

до змісту книги Роман Коваль Багряні жнива Української революції