Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРЦ Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки
Видання Історичного клубу "Холодний Яр"

Роман Коваль
Багряні жнива Української революції

100 історій і біографій учасників Визвольних змагань

Рукостискання наших ворогів

Юрій Костянтинів, колишній старшина Київського авіаційного парку, під час евакуації з Кам’янця-Подільського в листопаді 1920 р. прибився до Окремого запорозького авіаційного загону.
18 листопада авіатори вже були у Волочиську, а проти ночі 20 листопада їх перепровадили на “польський бік”, до Підволочиська. В своєму спогаді Юрій Костянтинів зазначив, що слово “польський” він вжив “для зазначення терену, окупованого польськими військами”...
21 листопада, близько 11 години ранку, прилетіла чутка, що більшовики перейшли польський кордон і просуваються до Підволочиська. Серед установ уряду і Армії Української Народної Республіки “знялась страшенна паніка”. “Треба мати на увазі, – писав Юрій Костянтинів, – що в нас було досить багато злочинного елементу, для якого всяка паніка була влучним моментом схоронити кінці своїх “грішків”, бо якраз тут за кордоном наспів час відчитуватись у витратах тих грубих міліонів, якими вони досить безсоромно й не рахуючись із державним інтересом розпоряджались”. Оці елементи “ловко підтримували панічний настрій”.
У час, коли багато хто загубив у паніці голову, на стоянці вантажних автомобілів запорозької авіації шофер Е. П. і хорунжий К., обнявшись і вбираючи очима український берег Збруча, чуло виводили:

Де ти бродиш, моя доле?
Не докличусь я тебе...

Юрій Костянтинів аж засміявся, побачивши таку картину, – хоч настрій був препоганий...
Після цього пішов до мосту подивитися, як переходять Збруч частини Армії УНР.
Коли підійшов, міст переїжджали валки бойових частин та якихось установ. Ось пройшли перемикінці1 з оркестром.
По той бік Збруча чулись згуки бою. Раптом біля залізничного мосту пролунали вибухи: то бронепотяги з гонором завершували свій бойовий шлях.
За півгодини розміреним алюром наблизилась кіннота 3-ї Залізної дивізії Олександра Удовиченка й, не поспішаючи, почала переходити на “польський” бік. “Перепустивши всіх, велично і навіть натхненно, нагадуючи бога війни Марса, полковник Удовиченко на білому коні зі своїм штабом останнім перейшов слідом за своїм військом”.
За 5 – 10 хвилин до містка вже підскочили котовці, й тільки черга польського кулеметника поверх їхніх голів зупинила розпашілих погонею більшовиків.
На місток назустріч один одному вийшли польський і червоний командири. Потиснувши руки та перекинувшись словом, вони швидко розійшлися.
Так – рукостисканням наших ворогів – і закінчився 21-й день листопада 1920 року, останній для багатьох на рідній землі.

____________________
1 Перемикінці – частини генерала Перемикіна, який підлягав комітету Бориса Савінкова, ідеолога “третьої Росії”.

до змісту книги Роман Коваль Багряні жнива Української революції

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ