АЛКО-23

* * *

Алкоголь, безперечно, діє і на віддалі. Наприклад: купив пляшку горілки, ще не випив, а настрій вже покращився.

* * *

Чоловік ледве стоїть на ногах:
— Нічого не втямлю! Дві години стовбичу — і жодного трамвая нема!
— Голубе, який трамвай? Тут навіть рейок не прокладено! — пояснив перехожий.
— Ов-ва! І рейки ще не прокладені? Коли ж я потраплю додому? — жахнувся чоловік.

* * *

— Мій батя на своєму дні народження так нажерся, що коли принесли торт, почав дмухати на незапалені свічки...
— Ну, для цього аж сильно п'яним бути необов'язково.
— Стривай, я ж тобі кажу, він так нажерся! Подув — і свічки загорілися!

* * *

Учителька:
— Над Росією сходить сонце. Це початок чого?
Вовочка:
— Це початок 50 мільйонів похміль.

* * *

Фірма «Олімп» почала випуск горілки в пляшках з лівою різьбою. Такого западла з похмілля в Донецьку не чекав ніхто.

* * *

У Івана захворіла корова. Викликав ветеринарного фельдшера. Той обстежив, призначив лікування.
— Мийте руки, та по сто грамів вип'ємо.
— Я уже по сто грамів не п'ю, — каже фельдшер.
— Це ж чому?
— Перейшов на триста.

* * *

Автоінспектор до водія:
— Від вас тхне горілкою.
— Перепрошую, коньяком.
— Тоді їдьте.

* * *

— Вставай, — звертається дружина до п'яного чоловіка, який валяється на вулиці.
— Що з того, що я встану, — відказує той. — Все одно сам додому не дійду.

* * *

Дружина попросила сусіда допомогти завести чоловіка до хати. Як переступили поріг, вона й питає у чоловіка:
— Ти хоч знаєш, хто тебе додому привів?
— Іван.
— А це хто? — допитується жінка, поставивши перед чоловіком люстро.
— Цього типа не знаю, він, мабуть, з чужого села, — відповів чоловік.

* * *

Стоять поруч у черзі до магазину дві незнайомі жінки. Одна тяжко зітхає.
Друга, співчутливо:
— А ви думаєте, мій не п'є?

* * *

Під час перепису населення питають одну жінку:
— Ваш чоловік знає якусь іноземну мову?
— Та мабуть, бо як прийде додому п 'яний, то таке белькоче, що ні я, ні діти не второпаємо...

* * *

Вирішили двоє покинута пити. Залишилася у них одна пляшка. Що робити? Один і
каже:
— Ти заховай її за спину. Якщо вгадаю, в якій руш, розіп'ємо. А якщо ні — викинемо.
Другий заховав, перший вгадує;
— У правій! Другий:
— Ти подумай, не квапся,..

* * *

— Але ж то, Йване, чудесна твоя дитина, цілковито вдалася на тебе!
— То правда! — підтверджує мама. — Навіть із фляшечки любить так собі потягнути, як тато.

* * *

Далі