ВИБРАНІ-28

***

Приходить пінгвін в бар, підходить до бармена, замовляє віскі, випиває, розраховується і збирається йти. Бармен йому говорить:
— Ви знаєте, ви у нас в барі перший пінгвін.
Пінгвін у відповідь:
— Я думаю, і останній, судячи з цін.

***

Вечірка на хаті. Ді-джей на вінілі. Екстазі. Кокаїн з кредитною картою. Хтось марки ковтає. Хтось спідів довбонув. Повне беззаконня, коротше. Дзвінок в двері. Відкривають — на порозі дідусь з мішком трави за спиною:
— Я чув, вас тут всякою хімією труять?

***

Краплі дощу ліниво сповзають по склу як сльоза, скупа і чиста. Легкий вітер грає листям. За кронами дерев, сховавшись від мого погляду, ховаються ліхтарі, ніжно опускаючи світло і описуючи мудрованими узорами мокрий асфальт. При всьому буйстві картини, постає тільки одне питання:
— А не чи забити ще?!

***

— Вчора кішку ледь не убив!
— За що?!
— Я сиджу гриби чищу, а вона ні фіга не робить!!!

***

Ви мені не допоможете?
— А в чому проблема?
— У мене текст тут у форматі .txt, а треба — у форматі .doc. Як це зробити?
— Формат різний, кажете? Тоді пишіть — fоrmаt, пробіл. У вас текст де? На Це? Так і пишіть Це, двокрапку і Еntеr тисніть!
— А допоможе?
— Найсильніший засіб.

Уточнив

Автоінспектор до водія:
— Від вас тхне горілкою.
— Перепрошую, коньяком.
— Тоді їдьте.

Нехай покурять

Купили дід із бабою приймач для радіотрансляційної мережі, увімкнули в розетку на 220. Щось голосно клацнуло, а потім тиша, димок пішов...
— Діду, а чого вони там мовчать?
— Ось зараз покурять, потім, дивись, щось і скажуть...

Теорія відносності

Розмова між ув'язненими.
— Як ти думаєш, що таке теорія відносності, — питає один.
— Ну, ось ти лежиш?
— Так.
— А я стою?
— Так.
— Але ж обоє сидимо...

Наполовину дешевше

Підійшов чоловік до цигана, який продавав на базарі коня, та й каже:
— Твій кінь?
— Мій.
— Продаєш?
— Звичайно.
— Скільки просиш?
— Дві тисячі гривень.
— Дорого.
— Та ти що? Ти тільки подивися, це ж не кінь, а орел.
— Я знаю.
— Звідки?
— Бо це мій кінь.
— Добре, тоді давай тисячу.

Схожість

— Як тільки я тебе побачу, одразу згадую Голопупенка.
— Але ж я зовсім на нього не схожий?
— Так, але він мені, як і ти, винен сто гривень.

Далі