Тарас СОБКО
АНАТОМІЯ ХРУНЯ

Що розказував ведмідь

Заблукав я в горах. Йду і третю годину кричу:
– Егей, люди! Хто мене чує!? Егей!...
Раптом чую голос з–за кущів:
– Чого репетуєш в чужій хаті?
– Та заблукав я.
– А кричиш чого?
– Та може, хто почує.
– Hу, я почув! Але не знаю, чи тобі від цього легше стане, – сказав хтось важким басом. То вже і добре, цей місцевий мені дорогу покаже. Я схилився за грибом.
– Ану кинь гриб! Ти його тут садив? Рушницю на землю! Руки за голову! І не оглядайся, бо заїкою станеш!
– Та я ... Та мені ... Мені Олексій Іванович дозволили тут у лісі походити, він тут хазяїн.
– Ха-ха! Я тут хазяїн!
– А ми це ще побачимо,– почав нагліти вже я і оглянувся, а не треба було... Мат-тінко моя... Передо мною стояв ведмідь. Здоровенне ведмедисько і зі шмайсером на шиї:
– Чому ти не слухаєш дружніх порад, я ж просив не оглядатися. Не сіпайся і контролюй свій сечовий міхур, – ого, думаю, і мене галюцинчики відвідали.
– Та ні, це не галюцинчики, – «заспокоїв» мене ведмедик.
– Ти що, думки читаєш?
– Так, – відповіла грізлі-алюцинація.
– Я не галюцинація, я мутант. Я – майбутнє цієї багодатної, знищеної вами землі, – пафосно проговорив ведмідь і посміхнувся. Я себе непомітно ущипнув.
– А ти себе ще вкуси. Так, досить істерики, все розкажу. Штани сухі? То і добре.
Ведмідь остро подивився мені в очі – страх раптом кудись зник, мені стало добре і спокійно. Видно ведмідь володів якимсь гіпнозом, чи що. Розговорилися:
– Якраз перед пологами браконьєри у наш барліг кинули армійську димову шашку. То і народжувати мене мамі довелось у закинутій ракетній шахті, а там радіація, то і видно від цього почалася якась мутація – думати почав. Краще б не думати і не бачити, що ці двоногі тварини з нашими горами роблять.
– Ну-ну, легше! Це ти тварина, а я – людина, створіння Господнє! У мене є віра! Я ...
– Що? Віра? Ти створений Господом і я ним створений. Тільки ти погряз в гріхах, а я – ні. Ти – помилка! Фатальна! А віри у вас вже немає ні в що! Ну, хіба що в бакс.
– Ти диви, суцільна тобі філософія.
– Та що я, ти не чув наших вепрів-філософів, недарма вепр у арійців був тотемом. Уявляєш, гуру-кабан з німецьким фауст-патроном за плечима! Не те що ви, язиками воюєте.
– То ти не один такий?
– Ні, не один. Нас вже багато. Олені, кабани, вовки, зайці, білки, ворони. Кількість звірів-патріотів швидко зростає.
– Патріотів?
– Так, але справжніх, а не заслинених, як у вас. Бандерівської законсервованої зброї аж забагато, їхня література, а додай ще й радіо, телебачення, інтернет.
– Що? Інтернет в лісі?
– Під кожним корчем. Хочеш – супутниковий, хочеш кабельний чи вай-фай який. Все побачиш. Як десь на інтернет-форумах прочитаєш тверезі думки, то знай – це пишуть наші. Ходім на асфальт, там легше йти.
– Який асфальт?! У горах?
– А ти що думав. Дивись, Еуропа, шляк би її впік! По цьому асфальту нам везуть смерть.
І що Ви думаєте, ми вийшли на не дуже широку, але рівнесеньку асфальтовану дорогу, котра звивалася поміж горбочків, сосен та грибочків. А трошки далі виднілися чарівні, казкової краси котеджі, так собі, по кілька мільйонів кожен. У бінокль було видно, що асфальт розгалужувався і вів до вирубок, які були підготовленими для будови майданчиками, де з землі стирчали вже підведені труби з водою, каналізацією, кабелі зі світлом, телефоном, інтернетом і ще не знати з чим. І ведмідь почав оповідати:
– У цій місцині, ех, якби тільки в цій, нелегально іде масова забудова, навіть недалеко пів-гори бульдозерами зрізали – місця їм мало. А подавилися би! Будують і все! Просто так! А що на це влада ваша злодійкувата? Вони грають вар’ята, що про це нічого не знали і не чули.
– А як це все будівництво узаконити? Так же стояти не буде?
– Запросто! Юридично розширити межі найближчого села. Депутати за це голосують і ті всі будови опиняються на території села. Просте, як борщ! А що ведмедям із зайцями та оленями залишиться, якщо воно йде такими темпами? Ведмедям – куля з маком, а депутатам по 50 тисяч єврів за кожне голосування.
– Ну, так вже і по 50 тисяч!?
– У кишеню «чорним налом»! Невідмитих нарко-рошей ділкам не шкода. Ну і місцевому люду щось там капне, а може просто, горілку дешевшу по селах зроблять, як в резерваціях для індійців, щоб швидше виздихали. Вони вже тут зайві. Як воно чарівно звучить: зайві на своїй землі. Гай–гай ... Жив тут колись гордий народ-воїн, гуцулами називалися. У Римському війську дуже цінувалися, як непереможні. Зростом вони були найвищі в Україні. Нема вже гуцулів. Закінчилися. Залишилися лише пияки у киптариках. А що молодь споєна, то вже і казати не треба. Опришки не повернуться ніколи. Ні опришки, ні бандерівці. Горілка – це добрий розчинник. Ой, не один народ у світі розчинила в собі. Як зайде місцевий хлопуньо до лісу, як перегаром дихне, то зайці тікають в Румунію на тиждень. Ага, і листя жовкне. Тут один наш вовк здуру місцевого браконьєра з’їв, то і алкоголіком став. А під час повені що було: солдати стримують воду, рятують людей, домашній скарб, а місцеві хлопи в цей час горілку цмушать. Ха! А міліція, замість людям помагати, змушена пияків лапати і від води відтягувати, щоб не потопилися. Ми, звірі, на це все дивилися, то два зайці зосміху так і померли. Ось так-то в горах, не тільки браконьєрка і не тільки ліс крадуть. А що ваші правоохоронці? Може якийсь молоденький нишпорка і наважиться сфотографувати ті котеджі, але потім буде ходити зі спухлими руками, як той китайський космонавт: трас по руках – туди не лізь! Трас – того не чіпай! Ось тому-то я і зі шмайсером, про всяк випадок, але скоро нас буде багато. Бо розраховувати, що українці будуть захищати свою землю – нічого! Попри загони добре озброєних, розумних звірів-патріотів ми маємо чугайстрів, лісовиків, мавок, русалок та всіх інших, що живуть у лісах та у що ви не вірите. Недавно чугайстри кілька прадавніх галиць оживили. Галиці – це такі величезні дракони, по вашому. Напалмом плюються. Наша штурмова авіація. І при чому тут ворона на галицьких гербах? Галицю з галкою сплутали. От дурні! Ці галиці розказують цікавезні речі, такі собі літаючі історичні енциклопедії – живуть же по тисячу років. Що найголовніше – не вміють брехати. Ось так воно. Це буде УПА-2! УПА-2 фінансована з таємних опришківських скарбівень. Технології – найсучасніші: юрчик замість радара і запросто пустить блуда будь-кому московському пілоту, котрий схоче бомбардувати наші гори. Це для юрасика розвага. Але всьому свій час. Виховуємо молодь, нарощуємо сили, знання та ідеологію. Робимо все, щоб не бути подібними до українців.
А в котеджах тих житя «веселе» – ілюстрація до питання падіння людської моралі. Та і взагалі, про мораль: ти десь бачив медведицю-роститутку, вовка-педофіла? Чи зайця-педераста?
– Ну-у-у... У людей зате є культура, живопис, пісня!
– Угу, була колись. Не треба ля-ля! Навіть з лісу видно, як Позолочений Партійний Кирзак топчеться по залишках української культури. В Івано-Франківську вже навіть філармонію затоптали. Це ж треба, розвалити кращу в державі філармонію... А як майстерно завалили Гуцульський ансамбль? Так свої ж завалили! Свої, галицькі політики-мільйонери! Ті, котрі з трибун вересканять про українську культуру! А до цього розвалили театр, ОНМЦ...
Ми слухаємо та бачимо «український» ефір. А хто власники телевізійних каналів? Хоч один українець серед них є? Чи хоч один слов’янин? Еге-ж, «Клубнічкі» вечорами! Я своїм ведмежатам забороняю дивитися «українське» телебачення, а ти? Мовчиш? Ось так–то! А письменники ваші... А ще гірше – молоденькі німфоманки-письменниці! Слухай, люди усі збоченці, чи через одного?
– Ну, знаєш, демократія, свобода...
– Свобода збочень? Папа Римський виступив за порятунок цивілізації від гомосексуалізму, а в цей самий час у ваших, українських школах педерастам офіційно дозволили викладати. Яке буде наступне покоління? Підказати? Не чув ні одного голосу «проти», а особливо від батьків. Значить нормальних батьків нема? Нема! Нікому боронити душі своїх дітей, а значить і свій край. Сам бачиш, що українська Україна вже закінчилась. Закінчилась назавжди. Все! Це буде Росія-2. Пропита і безпородна Росія-2! Останній український потяг пішов назавжди, а в машиністах – партійці-бізнесмени! Куди вас можуть завести ці товсті грошові мішки, котрі вчепилися один одному в горлянки? Кому ви довірилися!? Якщо перед мільйонером, який себе так рекламує патріотом, поставити мішок українства і мішок грошей, то що він вибере? Навіть Карл Маркс писав, що при 300% доходу підприємець піде на будь-який злочин! Хоч ворог, але тут сказав правду! Вони вас обкрадають і дурять, а ви, як сліпі щенята на футболі, вболіваєте і аплодуєте! До вас не доходить, що багатій – втрачає національність! Він стає безпородним. Товстим, наглим і безпородним! Мільйонер не розуміє, що зараз їхати в машині за 300 тисяч доларів, це те саме, що в концтаборі з’їсти під ковдрою кілограм шинки.
А партії ваші!? Бізнес-клуби переляканих брехунів! Ну так, гроші люблять тишу: недавно на мітигу в Івано-Франківську, по TV дивився, щось українське сказали лиш старий Пушик і маленька Бабій, а мільйонери-нашоукраїнці ваші промукали у мікрофон що? То-то! На всю область залишилися жіночка і старий письменник? Всі інші бояться! Ось так зовні і виглядає смерть нації! Ще кілька поколінь, щоб ви зовсім отупіли, і ми поміняємося місцями. Головне, ти вже повір на слово, ми на вас полювати не будемо. Ви самі на себе полювати будете, а ми, спокійно споглядаючи, не будемо заважати процесу самознищення хибної, деструктивної гілки арійської цивілізації. Чи ти не бачиш вже зараз цей щирий український процес «знищення своїх найкращих»? У Біблії, однією з ознак Кінця Світу є купці, котрі стали вельможами. А хто зараз у вас при владі? Смішні бізнесмени! Тобто, купці стали вельможами і керують Україною. Все, по Україні...

От холєра, правду каже звірина. І не заперечиш. Шлюс підкрався непомітно і він безповоротний. Довго ми йшли, ведмедя «понесло», він філософствував і по ходу здавав мені всі нові таємниці нашого лісу, а я собі тихцем думав, що з цього всього може вийти сенсаційна стаття, але медвідь швиденько прочитав мої думки і попередив:
– Можеш розказувати і писати про звірів-мутантів з чугайстрами та галицями скільки влізе, тобі все рівно ніхто не повірить. Краще сиди тихенько, бо ще посадять у дурку. Ну добре, я пішов по справах, тут ваші начальники вчора оленя поранили, то треба йому антибіотиків дістати... Заходи, не встидайся! Ага, якщо не важко, то прихопи кілька українських букварів, а то ж ведмежата підростають. Приходь, з галицями познайомлю...

Тарас Собко.
Івано–Франківськ, 2008 р.

До змісту Тарас СОБКО АНАТОМІЯ ХРУНЯ