Бальтасар ГРАСІАН
                  КИШЕНЬКОВИЙ ОРАКУЛ,
                  або
                  НАУКА РОЗСУДЛИВОСТІ, ДЕ ЗІБРАНІ АФОРИЗМИ, ВЗЯТІ 3 ТВОРІВ ЛОРЕНСО 
                  ГРАСІАНА
                97.
                  Завоювати й зберегти добре ім'я. Воно дає право 
                  користуватися славою. Коштує дорого, потрібні гідності великі, 
                  а вони дуже рідкісні, оскільки здебільша бувають посередині. 
                  Та якщо завоював, зберегти легше. Багато до чого воно зобов'язує, 
                  ще більше дає. Викликаючи повагу, оточує буцімто ореолом величі 
                  - якщо високі його носій і сфера. Та справжнє добре ім'я не 
                  залежить від стану.
                98.
                  Приховувати свої заміри. Пристрасті - вікна духу. 
                  Мудрість житейська потребує прихованості: хто грає відкрито 
                  - ризикує програти. Стриманість зачаєного вступає в поєдинок 
                  із зіркістю проникливого: проти очей рисі - темний струмінь 
                  каракатиці. Нехай не знають, чого ти бажаєш, інакше завадять 
                  - одні протидією, інші догідливістю.
                99.
                  Сутність і зовнішність. Про речі судять не за 
                  їхньою суттю, а на вигляд: мало хто дивиться всередину, частіше 
                  задовольняються поверховим враженням. Чи є глузд у тому, що 
                  твої судження слушні, якщо на обличчі твоєму лукавство?
                100.
                  Чоловік, не підвладний звабам, - мудрий християнин, 
                  світський філософ. Таким треба бути, а не здаватися, тим паче 
                  не прикидатися. Філософствування нині не в пошані, хоча це головне 
                  заняття людей мислячих. Наука розсудливості - в зневаженні. 
                  Сенека - зачинатель її в Рамі, довгий час її шанували при дворах, 
                  тепер же мають за безглуздість. Одначе твереза думка завжди 
                  була поживою мудрості, насолодою праведності.
                101.
                  Половина людей насміхається над іншою, і обидві однаково 
                  дурні. Будь-яка річ на думку одних гарна, а інших - 
                  погана; чого один дотримується, те другий зневажає. Нестерпний 
                  дурень той, хто прагне все переробити на свій розсуд. Довершеності 
                  не на шкоду, що комусь те не до смаку: смаків - що осіб, і вони 
                  так само різноманітні. На всяку дичину знайдеться мисливець, 
                  і не варто засмучуватися, якщо комусь щось не сподобалося, - 
                  знайдуться й такі, що оцінять. Та й похвала нехай не засліпить 
                  очі - дивись, інші огудять. Міра справжнього задоволення - похвала 
                  славетних і в справах тямущих. Одна думка, одна мода, один вік 
                  - це ще не все.
                102.
                  Для великих шматків удачі - великий шлунок. В 
                  тілі розсудливості не остання річ - добрячий живіт, бо об'єм 
                  цілого залежить від місткості частин. Успіх не викличе неперетравлення 
                  в того, хто вартий ще більшого успіху; один ситий по горлянку, 
                  другий все ще голодний. Багатьом і царська тарілка не на користь 
                  - не по Савці шапка, вони незвичні, не народжені для високих 
                  посад. Звідси їхня грубість, фіміам улесливих почестей запаморочує 
                  голову; висоти для них небезпечні; наминаючи вдачу без міри, 
                  вони тріскаються від пихи. Та чоловік великий покаже, що здатний 
                  вмістити ще більше - понад усе остерігаючись виказати обмеженість 
                  серця.
                103.
                  Кожен - монарх на свій лад. Нехай будуть твої 
                  вчинки, хоча ти й не король, достойні короля в твоїй справі 
                  - тримайся в межах своєї сфери, розсудливо знайденої, по-королівськи; 
                  будь великий у діяннях, високий у помислах. В усьому й завжди 
                  будь схожий на короля достоїнствами, нехай не саном, бо справжня 
                  царственість - у величі душі; не стане заздрити чужій величі 
                  той, хто сам - його взірець. І особливо тим, хто наближений 
                  до престолу, треба запозичувати дещо від справжньої величі. 
                  Нехай будуть вони причетні не лише до церемонії суєтності, а 
                  насамперед до достоїнств царственості, не напускаючи на себе 
                  пусту пиху, а проникаючись сутністю величі.
                104.
                  Випробувати різноманітні заняття. Вони різноманітні, 
                  важливо знати їх, а для цього - розуміти. Для одних потребується 
                  відвага, для інших тонкість. Легше відзначитися там, де достатньо 
                  прямоти; важче там, де потрібна хитрість. Для перших досить 
                  мати добрі природні задатки, для других замало й найбільшої 
                  уваги та старання. Важка справа - керувати людьми, подвійно 
                  - дурнями або божевільними; аби з тими впоратися, в кого немає 
                  голови, треба мати дві голови. Тяжкі заняття, які потребують 
                  людину всю без останку, причому в точно відведений час і в окремій 
                  справі; приємніші заняття, які поєднують важливість предмета 
                  з різноманітністю, бо переміни освіжають інтерес. Найдостойніші 
                  ті заняття, де менше залежності від інших, бо вона більш віддалена. 
                  А найгірші заняття такі, від яких під кінець проймає піт, коли 
                  звітуєш перед суддею земним, а тим паче - небесним.
                105.
                  Не бути набридливим. Хто носиться з однією справою, 
                  вічно товче про одне й те ж, - тяжкий. Стислість і серцю люб'язна, 
                  й справі корисна: нею досягаєш того, що через багатослів'я втрачаєш. 
                  Добре та коротко - подвійно добре; погано та недовго - вже не 
                  так і погано. Квінтесенція завше ліпше, ніж гора мотлоху. Відома 
                  справа: нудного базіку не слухають - відлякує не предмет його 
                  мови, а форма. Деяких людей назвеш не окрасою світу, а потворами, 
                  вони - як викинутий непотріб, від якого відхрещуються. Розумний 
                  не стане надокучати, надто ж особам поважним, бо вони завжди 
                  зайняті, одного такого розгнівати небезпечніше, ніж увесь світ. 
                  Сказати влучно - сказати коротко.
                106.
                  Не хвалитися фортуною. Чванькуватість дратує більше, 
                  ніж похвальба талантами. Удавати з себе поважну персону - збуджувати 
                  не лише заздрість, а й ненависть. Поваги чим більше домагаються, 
                  тим менше досягають; залежить вона від думки. Силою її не візьмеш, 
                  треба заслужити й терпляче чекати. Висока посада потребує такого 
                  ж високого авторитету. Для виконання своїх обов'язків бережи 
                  честь, яку заслужив; її не розтринькуй, але підкріплюй. Хто, 
                  виконуючи обов'язки, стогне, що перетрудився, доводить цим, 
                  що її не гідний, що чин - понад його розуміння. Хочеш похизуватися 
                  - хвались достоїнствами, а не везінням; навіть короля належить 
                  шанувати більше за гідності особисті, ніж за зовнішню велич.
                107.
                  Не виказувати самовдоволення. Не шарпай себе невдоволенням 
                  - це слабкодухість, та й самовдоволення - божевілля. У більшості 
                  самовдоволення породжене нікчемністю й призводить до дурного 
                  блаженства, воно хоча й приємне, та для доброї слави зовсім 
                  не корисне. Рідкісні достоїнства когось нікчемі недоступні, 
                  і він втішається посереднім, зате своїм. Завжди корисно, навіть 
                  мудро, жити з розсудливою засторогою - для кращого старання 
                  в досягненні успіху й для втішання на випадок невдачі: жорстокість 
                  долі не так вразить того, хто остерігався завчасу. Сам Гомер 
                  іноді дрімає, сам Олександр опускається нижче свого сану в мить 
                  самообману. Будь-яка справа залежить від багатьох обставин - 
                  місце і час не завжди для неї сприятливі. Та дурень непоправний 
                  - нице самовдоволення розквітло в ньому пишним цвітом і безперервно 
                  дає нові сходи.
                108.
                  Найкоротший шлях, аби стати особистістю, - через 
                  вміння вибирати друзів. Велике значення має спілкування - передаються 
                  смаки і звички, непомітно змінюється характер, навіть розум. 
                  Нехай швидкий дружить з повільним, і так нехай чинить кожен; 
                  без усякої принуки він досягне помірності, а стримувати себе 
                  важлива справа. Поєднання протилежностей прикрашає світ і підтримує 
                  його лад; це породжує гармонію в сфері буденній, тим більше 
                  - в моральній. Наслідуй цей повчальний приклад, добираючи наближених 
                  і підлеглих - у взаємодії крайнощів встановлюється розумна середина.
                
                Далі