Сергій ПЛАЧИНДА
СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

II. СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

H

НАВІЯ - міфічна потвора, що несла людям божевілля. Згідно з повір'ям, одна з тринадцяти доньок МАРИ. Зображувалася у вигляді потворної баби, що несамовито регоче, закотивши очі під лоба. (За П. Трощиним).

О

ОГОНЬ (ВОГОНЬ). 1. За найстародавнішими космологічними поглядами давніх українців - первісна матерія чоловічої статі, що, поєднавшись з ДАНОЮ, утворила Любов, Землю та всі речі на ній. (За Я. Головацьким).

2. Стихія, що її з давніх-давен українці обожнювали. О. вважався живою, вічно голодною та очищувальною силою. За повір'ям, О. - це багатство, тому не можна було давати його з дому, аби не обідніла родина. В капищах служителі язичницького культу (огнищани) утримували вічний вогонь як знак постійного доброго зв'язку з богами та безперервності життя й добробуту роду, племені тощо, застосовувався під час весільного обряду: молоді, взявши шлюб, переступали підпалені снопи пшениці й жита або перестрибували через вогонь, щоб у життя йти чистими й багатими. О. використовувався в лікувальних цілях (напр., коли боліла голова, мили її водою, в яку кидали жаринки, примовляючи: "Креши вогню, жени біду" та ін.). (За О. Афанасьєвим).

ОДИН (ОДІН) - бог світла, добра й розуму в давніх скандинавів. За дослідженнями П. Шафарика та давніми скандинавськими переказами, О. - історична особа, український воєвода II - III ст. н. е. - повів свою молоду общину з-над Дніпра в пошуках "нових земель" не на південь, як це робили всі його попередники, а на північ, до Скандинавії, "де люди жили в дикості". О. приніс їм писемність, освіту, пісні, добрі звичаї, розвинуті ремесла. Зокрема, О. навчив скандинавів будувати міцні лодії й плавати на них, його знання й вміння перейняли давні шведи, навіть родовий золотаво-синій (знак Сонця і води) штандарт Одина став національним прапором шведів по сьогодні. О. перший вказав і проклав шлях "із варягів у греки". О. став славетним вождем Скандинавії. По смерті ввійшов до пантеону скандинавських богів. Київські князі із династії Рюриковичів - нащадки Одина.

ОВСЕНЬ (АВСЕНЬ, ГОВСЕНЬ, ОКСЕНЬ, ОСІНЬ, УСЕНЬ) -один з найбільших богів давньоукраїнського пантеону, бог поліття й осені, щедрого врожаю й статків. Зображувався у вигляді вершника на коні з плодами в руках та в мішку. Свято О. відбувалося по закінченню всіх осінніх польових робіт і тривало до свята КОЛЯДИ. (За О. Афанасьєвим).

ОКО (ДЕМІУРГ, ТВОРЕЦЬ, ПЕРШОБОГ) - за космогонічними уявленнями давньоукраїнських волхвів - творець Вирію, Всесвіту, Землі й всього сущого на ній. За старовинним українським міфом1, "на початку - коли не було ще ні Землі, ні неба, ні Сонця - світ обіймала суцільна тьма. Безконечна й вічна ніч. Ніде - жодного промінця. Лише морок, а його пронизувало О. Воно летіло з глибини пітьми, ніби нізвідки і - в нікуди. Насправді воно летіло з далеких Старих Світів, аби утворити Новий Світ у царстві пітьми. І це було О. Рода - ще ненародженого Першобога. О. хотілося побачити кінець мороку, але того кінця-краю не було. І тоді О. спинилося. Воно пустило чисту Сльозу-Росинку, і з неї утворився Першоптах і Першобог - птиця Сокіл. З золотавим пір'ям, що сяяло й освітило пітьму. Так явилося перше світле сяйво серед нескінченного безмежжя пітьми. І пустив Сокіл пречисту Сльозу-Росинку. І впала вона на О., що почало рости і стало великим островом серед мороку. І пустив Сокіл другу Сльозу-Росинку, що впала на острів і утворила озеро Живої Води. І пустив Сокіл третю Сльозу-Росинку, і від неї проросли дивовижні квіти й густі трави на острові й берегах озера. Так утворилися острів Вирій з озером Живої Води. Тоді зніс Першобог-Сокіл золотий жолудь. І виросло з цього жолудя чарівне й розкішне дерево. Високе й могутнє першодерево. Дуб-Стародуб. І вродили на ньому молодильні яблука - яблука невмирущості. Тоді злетів Сокіл на вершину Першодерева, і то була вічне місце Першобога". За вченням волхвів, очі людей, тварин, комах і т. п. є часткою Всесвіту. Космогонічні уявлення давньоукраїнських волхвів про О. як творця Всесвіту, Деміурга, запозичили єгипетські жерці. Після 988 року космогонічні знання волхвів були втрачені.

1 Подаю в своїй реставрації. - С. П.

ОРАТАНІЯ (АРТАНІЯ, РАТАНІЯ) - старовинна назва наддніпрянської України. За легендою - найродючіша в світі земля, яку РОД віддав своїм дітям - українцям. У деяких стародавніх арабських історичних джерелах, зокрема - в працях географів VIII - X ст. Ал-Балхі, Ал-Істархі, Джайхані, Ібн-Густе О. згадується як одне із трьох царств України-Русі. Географічне розташування О. - теперішня Черкащина. (За В. Демидчиком).

ОРІАНА - першоназва стародавньої України. Країна ОРІІВ. Як державне утворення започаткувалася на Прикарпатті в V тисячолітті до н. е. Територія О. поступово розширилася до Дніпра, етнічні ознаки розвинулися в трипільській культурі. О. є прабатьківщиною індоєвропейських народів. (За Л. Силенком).

ОРІЇ (АРІЇ) - найстародавніша назва давніх українців. Першоорачі світу. Приручили коня, винайшли колесо та плуг. Першими в світі окультивували жито, пшеницю, просо. Свої знання з рільництва та народних ремесел понесли в Китай, Індію, Месопотамію, Палестину, Єгипет, Північну Італію, на Балкани, в Західну Європу, Скандинавію. Племена оріїв стали основою для всіх індоєвропейських народів. (За Л. Силенком).

ОСИКА - дерево-тотем, на якому вішали вбиту змію, аби вона не ожила. Для того, щоб покійник, в якому запідозрювали упиря і т. п., не виліз із могили, над ним забивали осиковий кіл. (За О. Афанасьєвим).

ОЧНИЦЯ - міфічна потвора, що осліплювала людей, несла їм хворобу очей. За повір'ям - одна з тринадцяти доньок МАРИ. Зображувалася потворною брудною бабою з гнилими очима. (За П. Трощиним).

До змісту