Олена ТЕЛІГА
ЛИСТИ, СПОГАДИ

1

До Михайла Теліги 1

Горні Черношіце2, 30 квітня 1925 р.
30.IV.1925 Горні Черношіце

Там за віконцем розцвілі вишні,
А тут, в кімнаті - фіялки сині.
Чому ж зникли всі сни колишні?
Чому на душу лягають тіні?
Це початок мого вірша, який ніколи не буде мати закінчення, мій єдиний, мій коханий Михайлик! Бо я тільки одержала від Вас листа, і одразу з душі зникли всі "тіні", і я певна, що з'являться всі колишні сни, а за вікном такі чудові вишні, а в кімнатці фіялки.
Та й взагалі, жити на світі чудово!
Правда, іноді жують все батьки3, ну да що ж їм стареньким робити, як не читати нотації своїй безшабашній дочці? У них же нема таких важливих справ, як, наприклад, у нас з Вами, які потребують чипішити годинами, та й того дуже мало. Ну і хай собі бурчать трошечки, але драм, їй-Богу, ніяких не було, а мого єдиного Михайлика всі наші в и к л ю ч н о поважають і на рідкість довіряють йому.
Між іншим, папа приїздив до Праги і оповідав, як Ви чудово грали на якійсь вечірці і який Ви були "холосий" в українському вбранню. От шкода, що я Вас не бачила!!!
Михайлику єдиний, зустріч моя найсвітліша! Яке ж щастя, я зустрінулася з Вами. Тепер, що зі мною не буде, я завжди буду знати, що є на світі люди такі, як Ви. Не пошлі, не порожні - милі, милі...
Ви пишете, що приїдете до Праги аж за тиждень, бо в цю суботу поїдете на вечірку. Це, звичайно, шкода, бо я за Вами буду скучати... Але, звичайно, на вечірку піти варто. Потім будете оповідати мені про неї, й я буду така горда, що ось Ви бачите стільки людей, панночок, але кохаєте лише одну мене!
"Любов свобідна", Михайлику, і я ніколи не візьму ніяких обіцянок і нічого такого... Робіть, любий, як знаходите краще, ходіть всюди, знайомтесь, танцюйте, "фліртуйте". І мені Ви ніколи не зробите неприємности. Тільки така любов гарна, як у нас, коли вона не "каторга єгипетська", не обов'язок, а світле, радісне, вільне щастя! Любов неможлива без повного цілком довір'я. А я Вам вірю безмежно! Тільки будьте завжди щирим, а я знаю, що я для Вас - ЄДИНА.
Між іншим, Михайлику, з фотографією у мене вийшла мука!!!! (Я попала до якогось дивного фотографа. Зфотографувавши мене, він залишився незадоволений першою фотографією (Слечна віпада лепше, ніж на подобенце*) і зафотографував мене ще раз, причому примусив мене фотографуватися, крім того, ще раз в капелюсі (Все за ту ж ціну - чудак!!). І одні з цих фотографій будуть готові в понеділок, а другі в середу. Я роблю так: в понеділок посилаю Вам фотографію одного типу - відразу ж, а в середу - другого. Одна фотографія буде маленька і буде нагадувати, яка Оленочка малесенька, а друга велика буде нагадувати Вам про велике моє кохання... (Знаєте, є такий вірш: "Я любви не числю и не мерю... Heт, любовь есть вся моя душа"4). Так що в вівторок Ви вже будете мати якусь мою фотографію.
Якби Ви знали, Михайлику, яка я тепер зайнята! Акуратно ходжу на лекції5. Ходжу на студію театральну. В суботу у нас академічне свято, і проф. Вагнер мучає мене з віршами.
Потім я деякий час мушу уділяти своїм "претендентам" і вести з ними "інтелігентні" розмови. І це найтяжче. Краще три години лекції Білецького плюс реферат з грецької літератури, ніж година розмови з деякими з них.
І найменше часу уділяю я моєму єдиному Михайликові... Та зате думкою я ввесь час з Вами. Хоч би скорше Ви приїздили до Праги, аби Вас могла побачити. Цілую Вас щиро і міцно, надовго Ваша Оленка.
ПС. А я вже думала, що Ви мене забули, коли Ви мені не писали.
Пишіть!!!

Опубл.: Самчук Улас. На коні вороному: Спомини і враження. - Вінніпеґ, 1975. - С . 90-91.

1 Короткі біографічні дані про Михайла Телігу та інших осіб, які зустрічаються в листуванні, див.: Анотований покажчик імен.
Це перший і єдиний відомий нам лист юної Олени Шовгенової, написаний ще до одруження з Михайлом Телігою. Щодо обставин їхнього знайомства в літературі зустрічаються різні версії. Зоя Плітас, яка товаришувала з Оленою Шовгеновою з літа 1922 р., писала в своїх споминах, що познайомилися вони в Празі на концерті, який узимку 1924 р. організувало в Студентському Домі "Видавництво української молоді" під керівництвом Є. Вирового для збирання коштів на видання творів молодих письменників. Олена брала активну участь у підготовці цього концерту, і найбільшою їй нагородою за це, писала З. Плітас, "було її знайомство з Михайлом Телігою, її майбутнім чоловіком, який на тій вечірці грав на бандурі та співав українські думи" (див. с. 236).
По-іншому описує знайомство О. Шовгенової та М. Теліги О. Жданович, який сам познайомився із Телігами лише в 1935 р. (Теліга. Збірник, с. 398) і про їхню першу зустріч міг знати лише з чиєїсь розповіді. За його твердженням, юна амбітна донька ректора УГА Оленка Шовгенівна була незадоволена українським емігрантським оточенням, у середовищі якого не знаходила по-справжньому принципових молодих людей, була обурена тим, що дехто з них, щоб їй сподобатися, переходив у спілкуванні з нею на російську мову, бо вона ще непевно почувала себе, говорячи українською, хоч і добре розуміла її. Одного разу вона зустріла на вулиці молодого, стрункого студента, який при зустрічі сміливо і твердо глянув їй у вічі. Зустрінувши наступного дня його на якійсь вечірці, вона попросила приятеля познайомити їх. За Ждановичем, найбільше враження на Олену справило те, що на її запитання російською мовою: "Ви галічанін?" він спокійно і твердо відповів: "Ні, я кубанець!" Після цього знайомства, стверджує О. Жданович, "Олена Шовгенівна вже не забувалась і більше по-московськи не розмовляла" (Теліга. Збірник, с. 169).
Марта Скорупська, автор детальних, документованих приміток до листування О. Теліги з Н. Лівицькою-Холодною, припускає, що цей епізод біографії О. Теліги міг бути вигаданий О. Ждановичем із бажання тісно поєднати теми кохання та патріотизму. Оскільки біографічний нарис "На зов Києва", вперше опублікований у зредагованій ним збірці "Прапори духа. Життя і творчість Олени Теліги" (На чужині: Сурма, 1947), писався в романтичному та героїчному дусі під впливом свіжих вражень від трагічної загибелі О. Теліги, він містить ряд фактичних помилок, які були повторені в наступних перевиданнях і стали частиною офіційної біографії О. Теліги (Листування. - С. 552).
Додамо від себе, що наявність неточностей у нарисі О. Ждановича та в спогадах інших авторів, які він включив до збірника, зумовлені не лише емоційною ситуацією часу їх написання, але й неможливістю скористатися документальними джерелами.
Щодо обставин знайомства Олени з М. Телігою, то більш правдоподібною видається розповідь З. Плітас. Твердження О. Ждановича про те, що саме після зустрічі з М. Телігою О. Шовгенова більше не розмовляла по-московськи, суперечить її розповіді, переданій У. Самчуком, з якої випливає, що поштовхом до різкого переходу на спілкування лише українською мовою стало висміювання цієї мови російськими емігрантами у її присутності на одному балу. Це її глибоко обурило. "З того часу, - розповідала вона, - я почала, як Ілля Муромець, що тридцять три роки не говорив, говорити лише українською мовою. На велике здивування усіх моїх знайомих і всієї Господарської академії" (див. с. 311). Очевидно, усвідомлення себе українкою і бажання досконало оволодіти рідною мовою і визначили вибір Оленою свого майбутнього фаху - українська мова та література. З М. Телігою, за З. Плітас, вона познайомилася, вже будучи студенткою Українського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі.

2 Горні Черношіце - Курортна місцевість під Прагою, де улітку жила родина Шовгенових.

3 …іноді жують все батьки… - Див.: Шовгенів Іван та Шовгенова Юлія.

4 "Я любви не числю и не мерю... Heт, любовь есть вся моя душа" - Цитата з невідомого нам вірша.

5 Акуратно ходжу на лекції - У цей час Олена навчалася на другому курсі історико-літературного відділу (підвідділ української мови та літератури) Українського педагогічного інституту імені М. Драгоманова в Празі.

До змісту Олена ТЕЛІГА ЛИСТИ, СПОГАДИ