Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРЦ Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки
Мирослав МАМЧАК
ФЛОТОВОДЦІ УКРАЇНИ
КНЯЗЬ БОГДАН ГЛИНСЬКИЙ

Князь Богдан Глинський належав до старовинного князівського роду, історія якого ведеться з часів княжої України. В останні десятиліття XV століття він був черкаським старостою. Це зобов’язувало його організувати оборону українсько-литовської держави з півдня і нести за неї особисту відповідальність.
У ті далекі часи, після смерті Великого князя литовського Вітовта, Велике князівство Литовське значно ослабло, і стримати турецько-татарську експансію з півдня сил уже не мало. Могутнім ударом Оттоманська імперія відібрала у Литви Хаджибей (сучасна Одеса), Білгород, Чорно¬град, Очаків і все Чорноморське узбережжя. У 1482 році союзник Москви кримський хан Менглі-Гірей за намовою московського царя Івана III сплюндрував українські землі від Прикарпаття до Чернігова гірше, ніж орди Батия, розгромив Київ і забрав у полон більше 100 тисяч українців. Лінія кордону татарами була відсунута від Чорного моря до лінії Канів – Черкаси – Вінниця – Кам’янець. Далі відступати було вже нікуди. Уцілілі від погрому українці, втративши родини і не маючи державного захисту, почали самостійно створювати козацькі загони, які люто мстили татарам за напад, а своїй шляхті – за допущений погром.
Перші козацькі формування виглядали як самостійні партизанські загони і підпорядковувалися лише своїм отаманам.
Враховуючи руїну, вчинену татарами, і постійну небезпеку з Криму, Богдан Глинський вирішив використати козацтво, що набирало сили, для оборони староства і придати йому відповідну військову організацію на базі свого Черкаського гарнізону. Це йому в повній мірі вдалося, бо з 90-х років XV ст. в історії вже фіксуються козацькі дії, за якими стоїть спільний задум і організація.
Новий похід кримський хан організував у 1492 році. І яке ж було його здивування, коли передові загони донесли до нього звістку про те, що йому, ханові, дорогу в Україну перейшло якесь військо. Хан сміливо атакував його, але через кілька годин бою змушений був втікати в степ і відбиватися від переслідування козаків до самої переправи через Дніпро. Перша перемога окрилила козаків і піднесла славу князя як оборонця рідної землі.
Хан повторив похід наступного року ще більшими силами, але отримав ще більшу поразку і змушений був тікати уже до самого Дніпровського лиману. Безкарність агресивних сусідів України почала минати.
Князь Богдан Глинський добре розумівся у військовій справі. Своє урядове місто Черкаси він перетворив у добру фортецю та головну українську військову базу. Від назви цього міста українців у скорому часі стали називати „черкасами”. Ця назва, яка у більшості випадків відноситься до українських козаків, часто зустрічається у московських і кримських архівних документах, а відтак і стосовно до всієї України.
У ті часи турецький флот повністю панував у Чорнім морі і, не маючи там ніякого противника, використовував Дніпро, Буг і Дністер як власні водні артерії. На турецьких галерах яничари разом із татарами спокійно ходили десантами в глиб України, грабували її і плюндрували, а козацькі загони могли лише спостерігати за ними з берега. Князь Богдан Глинський намірився покласти цьому край, бо турецькі галери підходили аж до Черкас і вище по Дніпру. Для протидії в Черкаському гарнізоні було створено невелику річкову ескадру із десятка чайок і поставлено до них охочих до морської справи козаків. Хто командував цією першою козацькою річковою ескадрою, на жаль, історія свідчень не залишила. Але вже в серпні 1492 року кримський хан відчув її силу – під Тягенею, в низов’ях Дніпра, козаки взяли на абордаж турецьку галеру з якої визволили невільників. Не маючи протидії, хан вимушений був вперше жалітися польському королю на дії „черкас” з козацької ескадри.
Ця перемога є історичною уже тим, що громом козацьких морських гаківниць (малі гармати, що встановлювалися на чайках) проголосила українському народові і світу, що морська слава княжих дружин не вмерла, не затоптана татарськими ордами, що морські лицарі в Україні не перевелися і стали на захист народу у найважчі для нього часи.
У 1494 році в ситуації, в якій ще недавно перебували козаки, опинилися самі татари. Спостерігаючи за швидким ходом козацької ескадри вниз Дніпром, вони нічого не могли з нею вдіяти. Осипаючи дніпрові води стрілами та гасаючи берегами на конях і погрожуючи козакам кривими шаблями, татари були безсилими. Козацька ескадра під корогвами князя Богдана Глинського йшла курсом до Очакова, турецький гарнізон якого і гадки не мав, яка доля чекає його невдовзі.
Вдаривши десантом, козаки Глинського з ходу взяли розгублене місто і фортецю. Турецький гарнізон було знищено вщент, татарські загони розсіяно по степу. В Очакові вперше було звільнено сотні невільників, яких татари ще не встигли продати в рабство.
Козаки переможцями повернулися до Черкас. Ця перемога значно піднесла авторитет козацтва в народі. Українці побачили в козаках своїх надійних оборонців, відчули, що і власними силами можуть успішно боронитися. Під Очаковом, цим старим українським містом, князь Богдан Глинський переконався, що козацтво є тією силою, що складе основу могутнього українського війська. І не помилився.
У часи, коли Литва, Польща і Московська держава всіляко запобігали перед Оттоманською Портою і намагалися відкупитися від неї у першу чергу Україною, князь Глинський власними силами і на власний розсуд відкрито став на оборону рідної землі. Під його проводом черкаські козаки ще двічі – у 1502 і 1504 роках – успішно штурмують турецьку фортецю Тавань на Дніпрі. Це була заява світу про народження великої військової сили українців, здатної на героїзм і самопожертву.
Як склалася подальша доля князя – невідомо. Він не мав гетьманського чину, бо такого в ті часи ще не існувало. Та по наслідках військової діяльності його в значній мірі можна вважати першим гетьманом козацтва. Богдан Глинський був істинним проводирем козацтва, яке вперше згуртував в організовану силу і направив на захист Вітчизни. Він першим дійшов висновку, що для успішної боротьби з Портою необхідний флот, і зробив перші кроки для відродження морської слави княжої України: створив річкову ескадру, яку сам і водив у походи. З тих часів козацтво і флот стали неподільними.
Тож було б цілком справедливо, якби набережну в Черкасах прикрасив пам’ятник відродженню морської слави княжої України. Незалежна Україна, як велика морська держава, мала би гідно вшанувати історичний подвиг і військові зусилля князя Богдана Глинського, першого флотоводця і морського лицаря України козацької доби.
Було б цілком справедливим і те, щоб один із бойових кораблів ВМС України носив ім’я цього видатного українського князя і талановитого флотоводця.


Бібліотека сайту "Українське життя в Севастополі"

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ