ІЗЯСЛАВ МСТИСЛАВОВИЧ
великий князь київський

Ізяслав Мстиславович був онуком великого князя київського Володимира Мономаха. Народився він близько 1090 року і майже все своє зріле життя присвятив невтомній боротьбі за великокняжий київський стіл і об'єднання України-Русі в єдину могутню державу.
Як свідчить видатний український історик М. Грушевський, "після смерті Мстислава боротьба йде з надзвичайною силою й завзяттям, особливо загострюючись у середині XII ст. (1146 - 1162). Сили і запал були ще свіжі: Мстиславовичі, молодші Мономаховичі і дві старші лінії Святославовичів… порушували в цій боротьбі небо і землю, бо й було задля чого - Київ ще був дійсно центром не тільки цілої України, а й цілої східної Європи…".
У цій боротьбі за Київ князь Ізяслав Мстиславович використовував всі засоби, в тому числі і флот, вірніше, створену ним новітню Дніпровську флотилію. Для цього він модернізував, або, як записано літописцем, "исхитриль лодьи дивно". Створені князем лодії були новим словом у вітчизняному суднобудівництві і не уступали бойовим кораблям візантійців.
Нові лодії Мстислава ходили як під вітрилами, так і під веслами, гребці були повністю закриті бортами судна а воїни (дружина) стояли на "помості", тобто на верхній палубі і могли вільно вести бойові дії. Така лодія мала два керма - попереду і ззаду - й могла ходити як вперед, так і назад, чи повертатися на місці. Лодії ці були, за сучасною кваліфікацією, типу ріка - море і, по-суті, представляли собою новий етап у вітчизняному суднобудуванні.
Нові бойові кораблі здивували і тогочасного літописця, який із захопленням засвідчив, що "Ізяслав модерно і дивно побудував лодії, гребців у них не було видно, тільки весла у них було видно, а людей не видно, бо лодії були покриті дошками і вої стояли на горі у бронях і стріляли; а керманичів було двоє - один на носі, а другий при кермі, і куди хотіли туди їхали, не повертаючи лодію".
Вперше Ізяслав випробував свою флотилію в бою, і доволі успішно, наприкінці квітня 1151 року при обороні переправ під Києвом під час наступу війська князя Юрія Мономаховича (Довгорукого). "Билися, свідчить літописець, наїздили в насадах, брали в полон ці тих, а ті тих - Ізяслав не дозволяв їм перебрести".
Князь Ізяслав Мстиславович особисто в цьому бою випробував бойові якості створеної ним флотилії. Флотилія у значній мірі сприяла його перемозі у боротьбі за великокняжий стіл у Києві. Та, на жаль, у скорому часі князь Ізяслав помер у віці трохи більше 50-ти років 14 листопада 1154 року. Перед смертю він оженився на грузинській царівні.
Київський літопис дуже жалкує за ним, титулуючи його "вірним, христолюбивим, славним і великим князем". Літописець записав, що за ним плакала вся "руська земля".

Після смерті Ізяслава починається новий етап княжих міжусобиць, який призвів до занепаду політичного значення Києва, а з ним і флоту як роду княжого війська.