Богдан Ружинський, як і Дмитро Вишневецький, походить із роду значних української шляхтичів князів Гидиміновичів. На Запорожжі він з’явився на початку 70-х років XVI століття і мав свої власні рахунки з османами. Під час одного з походів татар в Україну вони напали на його маєток на Волині, вбили матір, а молоду дружину взяли в полон. Про це співається в одній з кобзарських дум.
Прибувши на Січ, Ружинський у скорому часі виявив себе завзятим козаком, добрим товаришем і хорошим воєнним організатором. На Січі його поважали за гострий розум, відвагу, простоту у відношенні з козаками і не останнє значення мав і княжий титул. У козацькій масі його звали не інакше як Богданко, з цим іменем він увійшов в народні думи і історію. В 1575 році козацька рада обрала князя гетьманом низових козаків.
Богданко більш відомий в історії як гетьман, що домігся у польського короля Баторія козацької реформи 1576 р. і видання королівського універсалу про права і вольності козацькі, а також закріплення за Січчю відвойованих у татар територій - від Бугу до Дону, та міст – Чигирина і Трахтемирова. Ці територі увійшли в історію під назвою „Вольностей Війська Запорожського”, і стали своєрідною автономною козацькою республікою під управлінням Коша – козацького уряду.
В 1575 році Богдан Ружинський організував великий похід у татарські степи і Крим, під час якого випалив улуси і, визволяючи невільників, за кримськими архівами завдавав татарам нелюдських мук. Своїм походом гетьман зірвав татарський похід на Поділля, а наступного року ударом по лівобережних улусах унеможливив татарам ще й похід орди на Московську державу. Крім цього він розгромив орду, яка спішно поверталася в Крим з походу на Москву.
Впоравшись на суходолі, Богдан Ружинський взявся відновлювати козацький флот, який сильно потерпів у попередніх битвах з турками. Є історичні свідчення про його успішні походи на Синоп, до берегів Малої Азії і Кавказу.
В період, коли головні козацькі сили були зв’язані походами на Молдову і в татарські степи, турки з татарами зуміли відновити і значно зміцнити свою дніпровську фортецю Аслан-Кермен і вона знову стала великою перешкодою козацьким морським походам. За прикладом Вишневецького, Богданко вирішив звільнити шлях до моря. У 1576 році Богдан Ружинський взяв Аслан-Кермен в облогу і особисто закладав міни під фортечні мури. При черговій спробі підірвати кам’яні стіни гетьман від вибуху міни загинув.
Козаки жорстоко помстились за смерть свого гетьмана і князя. Зрівнявши з землею Аслан-Кермен, козацька ескадра вийшла в море і дійшла до стін самого Стамбула. Попаливши його околиці, вона в боях захопила кілька турецьких галер і понищила турецьке узбережжя з болгарським включно.
За „Історією Русів”, цей похід продовжив і переможно завершив кошовий отаман Нечай, ескадра якого налічувала 100 козацьких чайок.
Богдан Ружинський прожив недовге, але героїчне і звитяжне життя, і, як флотоводець, покрив козацькі корогви звитяжною ратною славою. Він першим добився автономії козацтва, з чого розпочався процес відродження державності України.