Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРЦ Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки
Мирослав МАМЧАК
ФЛОТОВОДЦІ УКРАЇНИ
ТАРАС ФЕДОРОВИЧ (ТРЯСИЛО)
гетьман запорозького козацтва

Тарас Федорович уславився в Україні у першу чергу своїми морськими походами на Чорне море, в яких неодмінно мав удачу. Треба зазначити, що на Січі таких флотоводців було небагато. Прізвище Трясило присвоєне йому на Січі якраз за успішні морські походи – добре тряс він оттоманські береги та морські галери.
Та, як це часто буває в нашій історії, Тарас Трясило є майже не відомим в середовищі українських моряків.
Флотилії в море Тарас Трясило водив в чині полковника чи наказного отамана, тому часто для істориків залишався в тіні гетьманів.
Але саме його, Тараса Трясила, поляки регулярно вимагали видати їм для розправи як ватажка звитяжних морських походів на Оттоманську Порту, з якою Польща раз за разом підписувала „вічний мир”. За це Федорович платив полякам своєрідною „козацькою любов’ю”.
Тарас Федорович і не мислив свого життя без морських походів. Майстром морських десантів він став ще за гетьмана Сагайдачного, добре попрацював у поході з Богданом Хмельницьким у 1621 році. Самостійно водив ескадри з 1622-го по 1628 роки. Втім, його ескадри не завжди були численними. Виходив у море і з 10 – 20 чайками, залежно від того, яке завдання ставив перед собою. Коли гетьман Михайло Дорошенко у 1628 р. втрутився в кримські справи і підтримав військом Шагін-Гірея, до Кафи прибув турецький флот. На підтримку козацького союзника туди ж прибув і Тарас Трясило зі своєю ескадрою. В Кафській затоці сталася велика морська битва, в ході якої Федоровичу вдалося-таки висадити морський десант та об’єднатися з Дорошенком. Якби не зрада союзних татар, Джанібек-Гірею довелося б важко. Після загибелі в цьому бою Михайла Дорошенка Тарас Трясило очолив козацьке військо і вже гетьманом успішно вивів його на Січ, пройшовши з боями весь кримський півострів.
Походи козаків на Чорне море і їхнє успішне протистояння турецькому флоту змусили Західну Європу звернути увагу на Січ. Є свідчення, що з гетьманом Тарасом Трясилом вів переговори трансільванський воєвода Бетлем Габор. Посередником тут виступив царгородський патріарх. Не менше зацікавлення Україною виявила протестантська коаліція. Шведський король Густав-Адольф надіслав своїх послів на Запорожжя, шукаючи порозуміння з „благородними і вольними лицарями – володарями Дніпра і Чорного моря”. Приймав Тарас Трясило послів і з Франції.
Дипломатія гетьмана дала підстави голландському послу Корнелісу Гагі разом з патріархом Кирилом Лукрісом і семигородськими послами дискутувати питання „чи народ запорожців, доведений до крайнього відчаю переслідуваннями, може звільнитися з-під влади і панування поляків, визнати протекцію сусідів і прийняти форму республіки”.
Західні дипломати, як бачимо, вже на той час передбачали можливість створення української козацької держави. На такі висновки їх наводила багаторічна напружена і звитяжна боротьба козацтва з поляками на суші, а з османами – на морі.
І цю боротьбу успішно продовжував Тарас Трясило. Прибувши на Січ і усунувши від влади через козацький суд пропольськи налаштованого гетьмана реєстрових козаків Григорія Чорного, він викликав активну протидію Польщі, що означало війну. Проте безстрашний флотоводець не розгубився і на суходолі. Проголосивши себе гетьманом України, Тарас Трясило взяв всю владу на себе, позбавивши її поль¬ських намісників і воєвод в Україні. Гетьман також поставив вимогу вивести з України всі польські війська!
Такого, звичайно, ні коронний гетьман С. Конецпольський, ні сам польський король стерпіти не могли. Польське військо і частина реєстрових козаків, прихильників Г. Чорного, у травні 1630 року розпочали бойові дії проти запорожців.
Битва відбулася біля Переяслава, тривала майже три тижні й завершилася так званою Тарасовою ніччю – трагедією для польського війська. Цим подіям Тарас Шевченко присвятив поему „Тарасова ніч”.
8 червня після жахливої поразки поляки склали угоду з запорожцями. Але і Тарас Трясило після цієї угоди змушений був відмовитися від булави.
Подальша доля цього флотоводця і народного героя губиться в історичному часі. За однією із версій, Тарас Трясило згодом намагався ще раз підняти антипольське повстання та був схоплений і страчений поляками. За іншою у 1635 році Тарас Трясило водив у Чорне море донських козаків.
Та як би не склалася його доля, Тарас Федорович (Трясило) назавжди увійшов в історію вітчизняного флоту видатним флотоводцем і народним героєм. І ім’я його має щиро шануватися українськими моряками.  

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ