Міжнародний конкурс «Мій рідний край» - 2006 p.

Богатирьова Валерія Андріївна (14 років)

Легенду творять люди
(Уклін тобі печерне місто)

Навчальний заклад «Севастопольський політехнічний ліцей»

Науковий керівник
викладач української мови та літератури Журавльова Наталя Олександрівна

Вступ

Я народилася в дивовижному місці Криму – Інкермані. У перекладі з турецького "печерна фортеця" ("ін" – печера, "кермен", або "керман", - фортеця).
Дійсно, у вапнякових скелях навколо Інкерману вирубано безліч печер.
Саме тут, ще за довго до прийняття Київською Руссю православ'я в печерах келіях влаштувалися перші християни. І саме сюди ще в I столітті нашої ери з Римської імперії були заслані папа Клемент і папа Мартін.
… Якби скелі могли говорити, багато що розповіло б вам каміння моєї малої батьківщини.
Інкерман – передмістя Севастополя, міста слави двох століть, білокам'яної частини всього Криму.
Багато що може розповісти і море: "Саме синє в світі, Чорне море моє!"
… Тільки треба вміти слухати. Я люблю цю Кримську легенду.
"Жив в Криму вівчар. Працював у бея. У бея баранчиків багато, а правди мало. Що значить мало – зовсім нема. Недобре ставився бей до вівчаря, сміючись казав:
– У горах сонця багато, живи, вівчар, сонцем.
Ходив вівчар по горах, за баранчиками дивився, лазив по камінню. І тріскалась шкіра в нього, і на землю падала чесна кров вівчаря. І земля – вона всім мати – цю кров приймала і до самого свого серця несла. І у серця землі, де дуже спекотно, кипіла кров вівчаря і ставала красивим червоним каменем.
Був у вівчаря приятель, орач. Теж у багача працював. у багача землі багато, а серця немає. Голодом морив орача і говорив:
У степу повітря багато, живи повітрям.
Багато працював орач, багато поту лив, багато сліз.
І на землю падали його піт і сльози, і земля – вона всім мати – приймала піт і сльози і до самого свого серця несла. І у серця, де дуже жарко, кипіли сльози орача і перетворювалися на міцне залізо.
Пройшов час, і народилися в сім'ї вівчаря два сини, а в сім'ї орача дві доньки. Вівчар назвав своїх дітей Сила і Правда, а орач – Щастя і Радість.
Злякалися багачі, коли почули про народження цих дітей.
– Ой, - говорять, - якщо Сила і Правда, Щастя і Радість разом по землі підуть, нам тоді не жити.
І вирішили вони убити дітей. Так хіба Силу і Правду, Щастя і Радість уб'єш?
Тоді кинули багачі Силу і Правду, Щастя і Радість в темну печеру. Сумно стало на землі.
Але настав час і прийшли люди, сміливі, справедливі, і сказали:
– Випустимо Силу і Правду, Щастя і Радість!
Багачі не хотіли, щоб Сила і Правда, Щастя і Радість по землі ходили. і почалася битва між багатими і справедливими.
Довго билися, і багато крові впало на землю. Земля – вона всім мати – збирали кров і сльози і до самого свого серця несла і там ховала.
Перемогли багачів люди сміливі, справедливі, звільнили з печери Силу і Правду, Щастя і Радість.
– Ось, Земля, – сказали ці люди, – очистили ми тебе від всього бруду, зробили тебе гарною і чистою. Скажи, Земле, що ти даси людям?
– О, –- сказала Земля, – подивітеся, що я берегла для вас. – І розкрила своє серце. – Великі скарби у мене є. Беріть їх і зробіть своє життя багатим і щасливим".
Скарбу моєї батьківщини, моєї Кримської землі: прекрасна, запашна природа, багатовікова і трагічна історія, в якій переплелися шляхи багатьох народів і племен, відомі поети і письменники, що оспівали цю землю: Олександр Пушкін, Адам Міцкевіч, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Олександр Олесь, Володимир Маяковський, Лев Толстой і багато інших митців.
Інкерман завжди був парадним в'їздом до Севастополя. Про ці живописні околиці в історичних хроніках залишилося немало слів захоплення!

Розказують каміння

Якщо подивитися на Кримський півострів, то його ліва нижня випуклість Херсонес, західна частина Гераклійського півострова. "Херсонес" – грецьке слово, що означає "мис", "півострів". В античні часи Крим часто називали Тавріка Херсонесос – Таврійський півострів. Херсонес виник в III с. до н.е. і проіснував до II с. до н.е., коли був зруйнований скіфами. Це каміння, руїни – кращі по збереженню античні споруди в Україні.
Про каміння моєї батьківщини Інкерману починають говорити з Середньовіччя.
Коли в XIV столітті відродилося після нашестя орд Ногая князівство Феодоро (Мангуп) у пошуках власного виходу до моря на противагу генуезькому Чембало з'являється порт Авліта, а для захисту порту в 1427г. будується фортеця Каламіта (Інкерман) в гирлі річки Чорної.
У 1475р. Каламіту захопили турки. Тоді Каламіта стає Інкерманом; каміння говорить, про те, що це великий порт західного Криму. А руїни фортеці на вершині крутої Монастирської скелі видно і по цей день. По сусідству з турецькою фортецею, стародавній монастир не міг існувати, його модернізували загарбники, пристосувавши для використовування вогнепальної зброї.
У XVIII столітті міське життя в Інкермані затухає, тут діє 9 – 12 дворів.
У середині XIX століття архієпископ Інокентій виступив з пропозицією відновити в Криму стародавні християнські святині, в числі інших була відкрита в 1852р. Інкерманська киновія (невеликий монастир, скит). Під час Кримської війни і облоги Севастополя 1854 – 1855р.р. Інкерманська киновія запустіла, була частково зруйнована, але в 1867р. монастир відновили і розширили.
Вражає природність архітектурного вигляду фортеці, та інших споруд. Башти і стіни немов ростуть із скелі, повторюючи малюнок її вершини. Всі споруди так органічно вписані в скелястий пейзаж, що здається деколи нерукотворним чудом: масивні напівкруглі башти, сполучені могутніми стінами, обгороджують вершину Монастирської скелі. Відстань між баштами – 30 – 40 м. Башти збереглися до одинадцятиметрової висоти, від стін залишилися тільки фундаменти. Фортеця побудована з бутового каменю на вапняному розчині, товщина стін по низу – близько двох метрів, навколо – рів, висічений в скелі.
Біля підніжжя скелі, розбита в роки Другої Світової війни церква. Мама приводила мене до зруйнованих її останків, коли я була маленькою. Ймовірно, це був храм св. Трійці, відновлений в сучасні роки. Крім того, монастир користувався двома стародавніми печерними храмами – св. Климента і св. Мартіна, яких також не пощадила війна.
Інкерман придбав популярність після Інкерманської битви. Вона відбулася 24 жовтня 1854р. Цього дня командуючий російською армією в Криму вирішив почати битву, яка, у разі успіху примусила б англо-французьке військо зняти облогу Севастополя і покинути Крим. Рано вранці російські війська почали наступ на англійський табір під Інкерманом, на Киленбалочному плато. Не зважаючи на помилки російського командування і нечіткі розпорядження, що привело до плутанини, в діях військ, перший період битви закінчився повною поразкою англійців. Вони були розбиті і відкинуті в свій табір, який громила російська артилерія. Прибуття свіжих французьких військ змінило хід битви. Російські полки, що вводяться в бій по частинах, не зважаючи на героїзм солдатів і офіцерів, вимушені відступати під вогнем супротивника, несучи великі втрати. Інкерманська битва закінчилася поразкою російської армії, але супротивник поніс настільки значну втрату, що був вимушений відмінити штурм міста, призначений на 26 жовтня.
… Крутий спуск веде в долину р. Чорної. Ця річка починається з с. Родниківського, тече по Інкерманській долині, впадає в севастопольську бухту. В кінці XVIII століття вона іменувалася Інкерманською, а ще раніше, як свідчать деякі мапи, - Казикли – Озень (Узінь), що означає "покрита колами", "колиста" річка. Можливо, колись, перегороджуючи колами і батогами річку, місцеві мешканці ловили рибу. Звідси, імовірно, і назва. Російська назва річки – Чорна, створена від назви села Чоргунь, розташованого на її березі.
Ця невелика річка стала відома всьому світу, як Чорноріченська битва 4 серпня 1855 року, що сталося на її берегах. Битва відбулося за вимогою царя і стала останньою спробою зняти облогу Севастополя.
У історичних книгах, що описують події битв Кримської війни, дивуєшся кількості війська. Навіть зараз населення Інкерману і довколишніх селищ менше, ніж в XIX столітті було учасників битв.
Мене завжди дивувало, як можуть води несолоної річки Чорної впадати в солону Севастопольську бухту. Ми в дитинстві ходили купатися в бухту, а поряд текла прісна річка Чорна.
Севастопольська бухта – це вузька затока, що протягнулася на 8 км. в глибину Кримського півострова. Бухта відома мореплавцям вже багато століть.
За цей час вона багато раз змінювала свою назву. У Стробона ( I с.н.э.) вона згадується як Ктенунт (гребінець), мабуть, стародавні угледіли в ній схожість з цим морським молюском. У XVIII столітті бухта носила назву Корсунський Сиваш (Корсунь – російська назва Херсонеса, Сиваш – болото), Каламіта–Лиман (за назвою фортеці в Інкермані), Ахтіарська бухта, Інкерманська бухта. У ХVIII столітті її називали Великою бухтою, Великим рейдом, Північною бухтою.
У 1782 році береги бухти були безлюдні, тільки на північному березі, в балці, яка нині називається Сухарною, розташовувалося село Ак – Яр (білий обрив).
Перші кам'яні будови на місці майбутнього міста були закладені 3 червня 1783р. Цей день вважають днем заснування Севастополя (у перекладі з грецького – величне, шанобливе місто, місто гідне поклоніння).
… Біле каміння з якого збудований Севастополь, Балаклава, Інкерман, випилюють зі схилів долин. Вони підіймаються крутими стінами і складені щільними, монолітними білими вапняками – прекрасним будівельним каменем.
І це каміння розказує, розказує, розказує…

Творять люди

У своїй більшості ми, місцеві мешканці, що не раз приїжджали потягом до Севастополя, вже байдуже поглядали при в'їзді в Інкерман: на Монастирську скелю з келіями та випиляні блоки в скелі, на штольні із спецкомбінатом і шпіталем, на стародавні житлові споруди і виноробні.
Зовсім інше враження складалося у новачків: свіжим поглядом, націленим на очікування приморського міста, вони бачили зовсім іншу картину. Напівзатоплені кораблі, пристані з купами іржавого металевого лому, прокопчені стіни допоміжних цехів. Кладовище затоплених кораблів – інакше і не скажеш… Навколо бухти теж безрадісне видовище – старі індустріальні виробництва, кар'єри, склади військової техніки і зброї, що таять в собі смерть до цього дня.
Нині в Інкермані з населенням в 12,5 тисяч людей знаходиться більше двадцяти великих виробничих підприємств.
Найбільше з них - Інкерманський завод марочних вин, заснований в 1961 році. Лідер виробництва сухих марочних вин в Україні визнаний одним з показових виноробних підприємств Криму.
Відводять в далечінь лабіринти винних галерей Інкерману, а аромати переливання з бочки в бочку вин зачаровують, глухий шум працюючих винних насосів і "чаклуючі" над вином люди – все це вражає уяву відвідувача настільки, що можна загубитися в нескінченних рядках акуратно розставлених бочок. Парк дубової тари заводу один з найбільших в Україні – на 1,2 млн. декалітрів. У підземних галереях підтримується постійний мікроклімат з кондиціонуванням повітря, створюючи оптимальний режим для витримки різних типів виноградних вин.
Нинішній асортимент включає вина понад 20 найменувань. Серед них унікальні: "Ркацителі Інкерманське", "Каберне Качинське", "Савіньон Кримський", "Рислінг Кримський", "Старий нектар", "Аліготе Кримське" та ін.
Підприємство – найбільший постачальник марочних вин в Україні, визнано національним надбанням держави.
На території Інкерману розташована Севастопольська ТЕЦ, яка виробляє теплову і електричну енергії. На цьому підприємстві працював мій дідусь, він був машиністом турбін в котлотурбінному цеху ДРЕСу (так раніше називалося). Будівництва підприємства почалося в 1933 році і тривало понад чотири роки. Основні будівельні і монтажні роботи були закінчені в 1936 році. ДРЕС була введена в експлуатацію в грудні 1936 року. До 1941 року була найбільшим енергетичним підприємством Криму, базисною електростанцією системи "Крименерго", забезпечувала електроенергією міста Севастополь, Саки, Евпаторію, Сімферополь, Бахчисарай, весь Південний берег Криму.
У 1941 – 1942р.р. Севастопольська ДРЕС забезпечувала електроенергією місто до останніх днів оборони. В період німецько-фашистської окупації уціліле устаткування було розграбоване. У серпні 1944р. Державний Комітет Оборони ухвалив рішення про відновлення ДРЕС. У 1946 році ДРЕС вступила в лад діючих електростанцій, її потужність збільшилася вдвічі в порівнянні з довоєнною і досягла 24 тис. квт. З 1966 по 1968 рік колектив станції виконав велику роботу по переведенню казанів на спалювання природного газу, а потім станція була переведена на режим теплофікації.
В 1981р. ДРЕС була перейменована в ТЕЦ і окрім електроенергії стала забезпечувати потреби міста Севастополя гарячою водою.
В Інкермані добувають цінний будівельний матеріал – мшанковий вапняк (інкерманський камінь). Тут в одному з цехів Севастопольського заводу залізобетонних виробів, а пізніше в Інкерманському заводі будівельних матеріалів працювала моя бабуся – укладальницею блоків інкерманського каменю.
З інкерманського каменю побудований не тільки післявоєнний Севастополь, ним облицьовані будівлі державних установ, Палаци культури, вокзали Києва, Харкова, Дніпропетровська, Кишинева, Зоряного містечка космонавтів.
В 1949 – 1945 роках Інкерман – робітниче селище для працівників промислових підприємств і залізничних станцій Інкерман – I і Інкерман – II.
У січні 1976 р. селище було віднесене до категорії міст і перейменоване в Білокамінськ. У 1991р. рішенням Верховної Ради України місту повернено його історичну назву.
9 січня 1998 р. Інкерман прийнятий в дійсні члени Асоціації міст України.

Висновок

14 років тому місто Інкерман назавжди став моєю малою Батьківщиною. І коли в січні 2006 року мою маму висунули кандидатом на голову міста Інкермана, я прийняла це як унікальність цього історичного місця.
У складі Інкерманської міської Ради 25 депутатів. Місто поділене зараз на дев'ять територіальних одиниць: центр, селища ТЕЦ, Гірське, Жовтневе, Зелена гора, Водоканал, Георгіївська балка, Нафтобаза, Мікензівське лісництво.
В Інкермані разом з промисловими підприємствами, працюють більше 50 приватних і малих підприємств. Тут дві загальноосвітні школи і санаторна школа – інтернат, три дитячі дошкільні установи, три бібліотеки, два клуби, три дитячо-юнацькі клуби, водно-весельна база філії Севастопольської ДЮСШ. Медичне обслуговування здійснюється лікарнею № 64 і шкіряним диспансером. Є комбінат побутового обслуговування, працює п'ять об'єктів громадського харчування, ринок та ін. торгівельні точки, два поштові відділення, одна АТС.
У місті багато історичних місць і визначних пам'яток.
…Всюди під час передвиборної компанії змогла побувати мама.
Але… чогось їй не вистачило: успіху, сил, бажання? Значить доля розпорядилася по-своєму.
Я щаслива!