Є ЖИТТЯ ВКРАЇНСЬКЕ В СЕВАСТОПОЛІ!
Богдані ПРОЦАК – з нагоди 15-річчя Союзу українок Севастополя

Вдягає осінь без упину
У злотоодіж краєвид.
Оце б податись на гостини -
Де Севастополь і де ви,

Мої вкраїнці синьоокі.
Де совість нації - Тарас
Стоїть у задумах високих
І всіх докупи кличе нас.

Попри шторми й зловісні хмари,
Щоб духом сильні ми були
І не лякались яничарів
Та Чорне море берегли

Від тих, хто розбрат в душах сіє,
Хто прагне лиш протистоянь
І тягне в прийми до Росії
Тебе - Вкраїнонько моя!

Хай лиходії як не кпинять,
Та на заваді завжди їм
Союз незламний українок
Із предводителем своїм!

Богдано мила, вже П’ятнадцять!
А будуть двадцять, сотні літ.
В природі - зміна декорацій.
Але незмінним є наш рід!

Він з козаків ходив на морі.
На цій землі повік живе.
І рідним словом вже говорить -
Життя утверджує нове.

Для когось, може, і незвично,
А думка Ваша в корінь б’є,
Що в Севастополі величнім
Життя вкраїнське справді є!

Воно нуртує в думах наших,
У дітях наших вироста.
Дай Боже щастя - повну чашу!
І рідну мову - на вуста!

Вкраїнок гурт нехай зростає.
І буде мати. І дитя.
Стоїть Тарас на п’єдесталі -
Благословля нове життя!

З щирою повагою і вірою в щасливе майбутнє українського Севастополя -
Ваш Іван ЛЕВЧЕНКО.

Газета "Кримська світлиця" №37 за 2007 рік.