НАВІЩО ПАРТІЯ ВТРУЧАЄТЬСЯ В ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС?

Стаття 8 Закону України «Про освіту» твердить про те, що «Навчально-виховний процес у навчальних закладах є вільним від втручання політичних партій, громадських, релігійних організацій». Там само стаття 14 чітко визначає повноваження місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в галузі освіти.
Але депутати севастопольської міської ради, більшість з яких є членами Партії регіонів, час від часу втручаються в освітній процес і досить успішно впроваджують свою ідеологію.
Так, два роки поспіль вони дарують дітям свого троянського коня «Дневник севастопольского школьника», в якому дітей вчать виключно місцевому патріотизму у контексті російської історії, виключивши всі 55 років української історії міста і роки незалежності України, та наводять некоректні та неморальні факти, як-от прославляють червоного терориста Юрія Гавена, який пишався, що саме він уперше застосував терор і наказав розстріляти більше шестисот офіцерів-контрреволюціонерів.
Під час цієї пропагандистської кампанії місто зарябіло від бігбордів із зображеннями щоденників з портретами Катерини ІІ. Натомість відсутня якась реклама, що попереджувала б про шкідливість тютюну та алкоголю для дітей та їхніх батьків, чи соціальна реклама, де пропагувався б здоровий спосіб життя, цінність здоров’я дітей.
Депутати міськради виділяють гроші на підтримку виключно російської мови, а коли мова зайшла про участь у фінансуванні згідно з законом будівництва української школи-колегіуму, вперто блокують виділення коштів. Час від часу від депутатів міськради ми також чуємо антиукраїнські і антипрезидентські заклики. Наприклад, на останньому засіданні міськради, де ухвалювалось рішення про підтримку заклику Леоніда Кравчука до Віктора Ющенка, депутат Владімір Чекмезов вдався до брутальних погроз: «Уходите сами – останетесь живы. Не заставляйте народ собирать деньги на киллеров».
У зв’язку з цим висловлюванням особливо милує і тішить той факт, що депутат опікується соціально-гуманітарними питаннями у міськраді. Той же п. Чекмезов є і натхненником розробки так званої «Пам’ятки севастопольцям», яку міська рада має бажання надрукувати за рахунок громади і хоче безкоштовно роздавати городянам з метою організації масового протистояння українській владі, вивченню української мови та українському інформаційному простору.
Черговою акцією проти вивчення української мови у Севастополі став заклик депутата міськради Лідії Литвинової до проведення так званих «загальноміських батьківських зборів». До цього вона додає власні роздуми щодо «небезпеки білінгвізму» для севастопольських дітей. За жонглюванням науковими поняттями, отриманими ще за часів радянського мовознавства, стоїть проста мета: відірвати молоде покоління від засвоєння української мови та від активної участі у розбудові незалежної держави.
Тому, якщо і проводити таку дискусію, треба домовитись про єдину і сучасну термінологію, яка визначає поняття двомовності, себто білінгвізму, різні його прояви: рецептивний, ранній, субординативний, координативний, поняття рідної мови. Остання – це мова, якою людина говорить з дитинства, мова матері (за В. Алпатовим), мова національної приналежності (за Н. Катагощиною, А. Майоровим), мова, що була вивчена першою (Р. Белл, Ю. Дешерієв, І. Протченко). Крім того, критерієм визначення поняття «рідна мова» може враховуватися наявність у мовця відчуття тієї чи іншої мови своєю (Н. Мечковська).
Навряд чи депутат Литвинова зможе обговорювати на «загальноміських батьківських зборах» лінгводидактичні школи О. Біляєва, М. Пентилюк, О. Хорошковської, які досліджували вивчення української мови у школах з російською мовою навчання. Отже, можливий захід може бути простим політичним і позанауковим зібранням з елементами маніпулювання свідомістю громадян. Не слід також маніпулювати і неюридичною, нечіткою й розмитою категорією «російськомовне населення». Адже на відміну від росіян, українці вільно володіють двома мовами. А ось депутат Литвинова вважає білінгвізм величезною небезпекою.
Також викликає підозру і сама процедура проведення таких зборів, адже батьків кілька десятків тисяч – яке приміщення вмістить таку кількість, яким чином і кому вони делегуватимуть свої права і голоси, отже, під загрозою сама легітимність таких зборів. А процедура – це основа демократії. Не можна ж одночасно говорити про свої права і порушувати права сусіда! Значить, цей захід стане черговою політичною бульбашкою для збурення громадськості. А головне, треба, щоб на всій території України діяли закони, у тому числі і Закон «Про освіту», який забороняє партіям втручатися в освітній процес.

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ.

"Кримська Свiтлиця" #11 за 13.03.2009