Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРЦ Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки

ОСТРІВ ДУХОВНОСТІ

В 60-х роках видатний український поет Василь Cимоненко   писав про необхідність “відкривати серед океану рідного народу духовні острови “. Є такі великі духовні острови і в Севастополі . Вони - наочне свідчення того,  чим ми, українці, багаті і на що спромоглися на ниві буття.
Одним з таких духовних островів є непересічний талант художника Ярослава Миськіва. Народившись на Тернопільщині, і потрапивши за призначенням в 1977 році до Севастополя,  він -  людина доброзичлива і толерантна,тут живе і творить
Зараз можна впевнено стверджувати,що головна  мрії Ярослава  збулась - він хотів стати  художником і став ним.  Твори митця - члена Спілки художників України знаходяться сьогодні в музеях  Львова,Севастополя, галереях і приватних колекціях Німеччини,  Канади, Англії, Італії, Франції, Фінляндії, США,. Музеї Тернополя, Севастополя, Києва, Львова були зайняті експозицією його персональних виставок.
Джерело натхнення  митця - мушлі, море, дерева, торси, обличчя, античні амфори. Небо і море у Миськіва свої  і особливі. Ніжність, обережність і тепло, з якими зображена та чи інша жінка, море, листочок, або наймен ший порух життя приваблюють.  Ось чаша квітки розкривається спокусливо назустріч срібній краплі роси. В мушлі  митець вбачає щось дівоче, тендітне. Тіло взагалі з давніх-давен - об’єкт вічного захоплення. Жінка у пана маестро - вродлива і таємнича, ніжна і приваблива, жагуча і бажана, діамант, що майже не потребує оправи - може десь навіть пробуджує в нас гени язичників, наших пращурів, що вміли цінувати природу, жити з нею в злагоді.
Картини можна тлумачити і як протест проти  екологічного спаплюження   і знищення  самої природи та спотворення такого явища, як жінка - природного по суті своїй явища.
А н т и ч н и й світ пройшов через серце художника. Взагалі, знання античності  і  шанобливе до неї відношення - це тест на інтелігентність і культуру.  А зважаючи на те, що сутність Криму - антична, то художник все більше наближається у своїх творіннях до цієї  сутності, користуючись європейськими витоками свого мистецтва, набутими після навчання в Львівському інституті декоративного і прикладного мистецтва (зараз Академія мистецтв).
Для багатьох людей в наше духовне лихоліття все, що тихше вибуху, не доходить до слуху, а значить до душі. Роботи ж маестро потребують від глядача тонкої реакції, асоціативного мислення, підвищеної чутливості. Сприйняття їх - це гімнастика для розуму, варіант інтелектуальної гри, змагання в здатностях уяви автора картини і обсерваторів, поштовх до акту сотворчості,  без чого живописець не уявляє життя у мистецтві. За допомогою офортів, картин можна відновити втрачений імунітет проти стереотипів масової свідомості, бо одержуємо право на індивідуальне сприйняття , неординарність відношення до існуючих реалій,  звільняємось від їх кабали гніту.
Широкий діапазон творчих прийомів  і манер   художника - офорти, монотипії, меццо-тинто, живопис. Віртуозна графічність помічена витонченими пошуками нових засобів відтворення, відкриттям нових закономірностей взаємодії світлотіней та ліній, контурів і форм. Око насолоджується точними підкресленнями, які створюють  відчуття то різкої тіні, то вишуканого контрасту фактур одягу і оголеного тіла. Іноді техніка - вміння робити те, що хочеш - починає функціонувати  в  абстрактно-графічних творах не як підлеглий  елемент життя, вона домінує, набуває самостійності,  підпорядковуюючи нас своїм специфічним цілям - рафінованій декоративності або відволікає від суті запитаннями: - яким чином створюється  ця  вишука ність фарб та ліній, та принаджуючий погляд пишний розкішний живопис?
Без мрій і  без  сновидінь  навряд чи можна було б творити - для себе і для всього світу - напівмарення, напівтеатр, оману і химеру, сон і біль, тугу, які часто-густо є співтворцями художника. Це і психологічний автоматизм, за допомогою якого - лінією, фарбами чи композицією - робиться спроба виразити дійсний рух думки. Цей запис мислення робиться без контролю з боку розуму і можливо по ту сторону якихсь естетичних або моральних міркувань - так сприймаються мною деякі твори. Зрозумілим буде і те, що багато з того, до чого  линув Миськів, лишається відкритим лише для його очей, а деякі твори ще чекають того, хто зрозуміє їх, бо створені вони підсвідомістю маестро і допускають досить вільне трактування, і, прирікаючи глядача на рух до космічної естетики, автор не нав'язує свій імператив.
Я щасливий бути знайомим з творчістю Миськіва вже 18 літ. Ярослав наділений  властивим великому майстру інстинктом самозберігання - вмінням не помічати насуваючої популярності, або , точніш, уникати прихованих в ній спокус і небезпек загублення таланту. Є природнє задоволення успіхом і досягнення творчого рівня, наміченого в юності, що зміцнює впевненність в тому, що  шлях, по якому треба йти, знайдений. Виставки шляхтича духу, а ним безумовно Ярослав Миськів є і  своєю творчістю і своїм життям, як правило набувають широкого розголосу. Його твори  красиві, багаті,  привабливі - возвеличити їх можна ще багатьма заслуженими епітетами, та вони цього не потребують - їх треба знати і бачити.
Після життя, яке дароване Богом, нема нічого більш важливого, ніж мистецтво, тому що лише воно спроможне пробудити в людині власне людину. Щодо глибин людського духу творчість художників часто приголомшує і здатна викликати катарсис,  як одну із цілей мистецтва. Розуміння краси, існуючої незалежно від нас живе в кожній людині, але наскільки ми її розуміємо, - настільки ми - люди.
Незаперечні  коштовності  живопису - тонкощі настрою,  чарівність зображених людських характерів, викликаючи зустрічні душевні поривання, створили навкруг пана Ярослава атмосферу чекання нових шедеврів. Ми їх ждемо, бо вони - як музика - здувають з душі щоденний пил буття.

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ

газета “Дзвін Севастополя” грудень 1995 р.,
газета “Вечерний Севастополь” 28 січня 1997 р. (перша публікація в севастопольській російськомовній газеті українською мовою!),
газета “Флот України” 24 лютого 1996.

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ