Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРK Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки

СІЗІФІВ ТРУД...

Вісім років поспіль Севастополь чекав на будівництво української школи-колегіуму: у держави не було грошей. Коли ж ті гроші, нарешті, з’явилися й були виділені, освоїти їх так і не вдалося. Управління освіти, разом з управлінням капітального будівництва держадміністрації, стали заручниками рішення місцевих депутатів, котрі вперто й наполегливо чинять спротив розбудові школи.
Варто нагадати, що депутатський корпус Севастопольської міськради майже повністю складається з “регіоналів”, вітренківців, комуністів та “Русского блока”. Ставлення цих партійних осередків до всього українського – загальновідоме.
На тлі постійної сварки виконавчої та представницької гілок влади управління освіти сьогодні опинилося, як між молотом і ковадлом. Депутати, що присвоїли собі право втручатися у справи освітян, неочікувано наштовхнулися на спротив. Спочатку їм заборонили використовувати школярів у політичних заходах, пізніше така ж заборона торкнулася вчителів. Достойну відповідь отримало й керівництво Будинку Москви, котре намагалося втягнути вчителів севастопольських шкіл у свої культурно-політичні заходи.
Депутати дорікають головному освітянину, мовляв, той – не патріот рідного міста. (Бути патріотом України в Севастополі – просто моветон). А голова міськради Валерій Саратов навіть дозволив перед камерами на все місто принижувати й ганьбити начальника управління освіти лише за те, що останній виконує розпорядження Міністерства освіти і науки України, називаючи його “лакейским прихвостнем оранжевой команды”. Після такої риторики сподіватися на позитивні рішення депутатів – проблематично.
А тут ще й повідомлення агенції УНІАН, котра процитувала цього тижня заступника голови держадміністрації Дмитра Базіва: у Севастополі, з його слів, як виявляється, вже є школи з повним викладанням всіх предметів українською мовою, й не одна, а цілих 9. Дивно, що до цих пір ще не надійшла реакція з міськради на зразок: якщо є вже дев’ять шкіл, то задля чого будувати десяту?
Отримати коментар я спробувала у начальника управління освіти міста Миколи Івановича Чербаджи.

- Заступник голови Севастопольської міської держадміністрації Дмитро Базів оприлюднив інформацію про існування у місті дев’яти шкіл з повним викладанням предметів українською мовою. Ви можете це підтвердити або спростувати?
- На жаль, інформація не відповідає дійсності. У Севастополі немає жодної школи, де навчальний процес повністю б проводився українською мовою. Виняток становить школа-інтернат № 7, де навчаються діти з надзвичайно бідних, неповних родин або діти-сироти. Є школи, де впроваджені класи з повним викладанням предметів українською мовою, але далі цього нам поки що просунутися не вдалося.

- Чи не завдасть шкоди така дезінформація, адже відомо, що сьогодні чиниться серйозний опір побудові української школи-колегіуму. До речі, скільки років існує цей багатостраждальний проект?
- Про побудову української школи-колегіуму в Севастополі заговорили ще вісім років тому. Через чотири роки вперше було виділено 1 мільйон гривень на проектно-кошторисну документацію. Ще через рік, напередодні Дня незалежності, на вулиці Корчагіна урочисто закладали камінь під її будівництво. Пізніше проектно-кошторисна документація коригувалася, на що витратили ще 200 тисяч гривень.
Цього року на будівництво виділили 1 мільйон гривень з місцевого бюджету і 5 мільйонів гривень з бюджету держави, але будівництво так і не вдалося розпочати. Фахівці стверджують, що формула використання грошей – у співфінансуванні: якщо держава надала 5 мільйонів, то 20% з цієї суми має субсидувати місто. Без цього – не можна освоїти державні гроші. Місто має такі гроші, але на їхнє використання повинні дати згоду депутати міськради. Такої згоди до цих пір ми отримати не змогли. Аргументами відмови є побоювання депутатів, що управління капітального будівництва держадміністрації не зможе до кінця року гроші освоїти. Якщо 16 грудня на сесії міськради депутати не дадуть згоди на використання грошей з міського бюджету, ми автоматично втрачаємо й ті 5 мільйонів, які надала на будівництво держава. Гроші повернуться до держбюджету як неосвоєні.
Це велика прикрість, але ми нічого не можемо вдіяти. Управління капітального будівництва міської держадміністрації без рішення депутатів не має права використовувати кошти. Якщо зараз ми втратимо держбюджетні гроші, то в умовах економічної кризи отримати їх ще раз буде дуже проблематично. А відтак про будівництво української школи-колегіуму можна забути ще на довгі роки.
А запит сьогодні на таку школу є. Пройшли ті часи, коли батьки, налаштовані політиками, противилися всьому українському. Зараз із наповненням сучасно облаштованої школи, з чудовими спортивними залами, басейном, розташованої на березі моря – не буде жодних проблем. Вона буде відразу переповнена, і не лише школярами з україномовних родин. Віддаючи дитину до школи, батьки тепер цікавляться кадровим складом, комп’ютерним оснащенням, сучасним спорткомплексом у ній, а не мовою навчання. Але не лежить душа у наших депутатів до відкриття в місті україномовних шкіл.

Отже, як я зрозуміла з розмови із головним освітянином Севастополя Миколою Чербаджи, місце під забудову ще збереглося й закладений на ньому камінь... Сама ж спроба збудувати в Севастополі першу україномовну школу-колегіум за вісім років набула ознак сізіфової праці.

Лідія Степко.
м. Севастополь.

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ