Як би я жадав, щоб повернулись
Неповторні юності роки.
Щоб руки моєї доторкнулись
Пальчики коханої руки.
Щоб усмішка, ніби цвіт калини,
Осявала знов твої уста.
Рідна, незабутня і єдина,
Пісне моя, мріє золота!

Як мені тебе не вистачає,
Як душа печалиться - щемить
В час, коли над кримським небокраєм
Ключ пташиний з вирію летить.

Як би я за ним услід полинув
Крізь розгілля ранків і ночей
На мою, на рідну Україну
До твоїх зажурених очей.

Тільки ж, мабуть, нам обом страждати
Долею судилось до кінця...
Сподіватись, вірити, кохати,
Рвати навпіл змучені серця.
23 03.1992 р.

Бібліотека "Українського життя в Севастополі"