Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРЦ Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки

"Наче з арфи золотої..."
Українські письменники про Крим

Борис НЕЧЕРДА
(1939-1998)

РЕКВІЄМ НА ЗДАЧУ СЕВАСТОПОЛЯ

Оте море, що скелю мордує всліпу,
Ота скеля, щоб лобним орлові була,
той орел, що довбати людину забув,
та людина, що з'їла свого орла, -
будуть виправдані
чи прокляті?..

Море, де твої кораблі, можновладні красені?
Відступили, втонули, чи їх не було?..
День і ніч не вмовкає радіо,
густо виткане з настанов:
кинь зневіру, на втраті втрата;
мудрий відступ - передовсім;
А відчуєш: пора вмирати -
зброю іншому передаси.
Не вмирати!

Скеля Криму, а де ж твої дзоти?
Все розтрощено від роботи.
Від знемоги та від грізьби
кров тече з губи.

Не вмирати!

Орле, чкурнув до яких епох,
До яких легенд, насолод миттєвих?
Ти ж нині - єдино можливий мажорний вихід
і Бог
для однієї тисячі дев'ятсот сорока двох
безробітніх
і знехтуваних Прометеїв.
Не вмирати!

Я - людина, що з'їла свого орла,
мала смерть перед оком, а не прийняла.
Ви, батьки й матері,
ви, хати у солом'яній плахті, -
ви вжахніться -
поплачте.

Хай той плач, плачний плач, плач плачів,
буде вам за оздобу,
за хрещату сорочку, протягу навиліт -
на волі, на вітер.
Севастополь,
ми здаємо тебе, ми покотимо звідси на Волгу
(й за Волгу?), - не сміти!
Охни, леле, одначе не плач -
з мене доволі (До Волги?)…

С е в а с т о п о л ь…
по звуках, по літерках і кульових
цвьохках -
ім'ям коханої - живишся біля скроні.
До побачення, димно вежа моя висока!
До побачення, присмак любові та крові…
Не в м и р а т и…

Що це - сниться? -
зигзиця путивльська у ролі,
ген золотіє насічка
на шоломі слов'янського князя,
ген полки за полками, і стогін,
і місяць уповні,
і не див дибуляє -
це Матір Образа!.. Образа.
Це долі прощання, благання "прости", а воно
Непростиме,
воно докориме, мов чорне коріння - розпяття
Пристійне.
Здрастуй, Матір Образо… Уже і не знать,
Коли саме
гей та сплатять герої твої й комісари.
Прощай до часу…
(Як просто - пірнути в свої моря!)
Матір Образо і Помсто,
сивій, терпи убозтво -
тільки
НЕ
ПОМИРАЙ!

До змісту "Наче з арфи золотої..."

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ