"Наче з арфи золотої..."
Українські письменники про Крим

Віктор ВИНОГРАДОВ
(1963 р.н.)

М О Р Е

"...А клекiт вод тебе втопити кличе
В них твого серця гiркоту i бiль."
Ш. Бодлер

Море приходить холодно.
Снами блукає прозоро.
Дотик його оголений
будить опiвночi...
Море
степом покличе лагiдно,
вiтром похиленi хвилi, -
стебел хвилююча магiя,
сни заклинає безсилi.
Квiткою полиск
молиться,
хор проголошує сяйво:
- Йди, хай душа покориться, -
морю твiй голос не зайвий, -
як на землi покинутiй
мiта прадавнiм вiтрилом.
Мушлею мудрiсть винайди, -
море не палить крила!
Котяться хвилi
росами.
Полиски не одцвітають.
Регентiв стоголоссями
хори осанну співають.
Смуга росте од обрiю
хвиль непрозорих стiною.
- Ти вiдпливеш в iсторiю
мiтом безчовного Ноя!
Вiд крижаного
хорору,
втечею берегом в гори,
сни зачиняю...
Холодно
будить опiвночi море.

До змісту "Наче з арфи золотої..."