"Наче з арфи золотої..."
Українські письменники про Крим

Христина Алчевська
(1882-1831)

В ГУРЗУФІ

Мені зрідні осяйне Чорне море:
Мов океан, весела й вільна я,
Із краю в край, де поле і де гори,
Луна мій спів, літа душа моя.

І вічно юні думи без вагання
Біжать, і йдуть, і товпляться в мені,
І, як орли, щезають вдалині,
І в душах будять бурні хвилювання...
11.Х1.1929

Із ЦИКЛУ "З КРИМСЬКИХ ПІСЕНЬ"

П-ОМУ

Ходять-ходять білі хмари,
В далеч, легкії, пливуть.
За блакитне синє море,
Де казки пустинь живуть;

Де дрімають океани
Золотавого піску,
Де араб благословляє
Ясні зорі й ніч палку...

Над Єгиптом тихо в'ється
Пісня сходу чарівна,
Душу стомлює і тягне
Там, де ллється і луна...

...В день пекучий, повен згаги,
Йде додому караван
І на обрії вбачає
Зграї сяючих оман...

Так і я в житті, як в морі,
Тебе кличу хоч на мить
І в пустині сумно бачу
Тільки мрії і блакить...

ДО ВЕДМЕДИКА

У, ведмедику мій любий,
У, мій милий, у, кошлатий!
Знаєш казку про країну,
Де літає змій крилатий?..
Я з тобою не боюся
Ні людей, ні того змія,
Ти - страшний, з тобою вкупі
Я з усіх їх насміюся!..
Нащо ж нас вони лякають?!
"Хо" прийде й до них в гостину,
Коли нас вони спіткають
Нам обом на сміховину!
У, ведмедику мій любий!
Мій коханий, лячний дуже!
Серденятко гострозубе,
Над усіх ти кращий, друже!..

***

Море грає, море грає,
Котить сині вільні хвилі
У простори у безкраї,
Де дрімають скелі милі...

Море любе і глибоке
Бризка синьою водою,
Мов зіллятися зі мною
Хоче, вільне і широке...

Море грає, море грає
І в годину, і в негоду:
Так в душі моїй співає
Голос рідного народу!..

До змісту "Наче з арфи золотої..."