На літературній ниві Валентина Невінчана знайшла місце обдарованого лірика. Тембр її голосу, система ліричних перевтілень позначені самобутністю. М'яка інтимність, душевне тепло, акварельна прозорість, інтонаційно-мелодійне звучання, індивідуалізовано використані елементи пісенності - всім цим приваблює лірика нашої поетеси. Одного разу Андрій Малишко, прослухавши вірші Невінчаної, сказав: "У Вас, Валю, вірші, немов барвіночок".
Поетеса належить до покоління, молодість якого була обпалена війною. Народилася Валентина Дмитрівна 1-го травня 1924 року в Серед багатовікових дубів України
Запорозький дуб на Хортиці - один з найстаріших.
За визначенням лісоводів, його вік 6 - 7 століть.

Біснувався вітер на дорогах,
На дерева в гніві налітав.
Велетень, дубище товстоногий
Вітрові в обличчя реготав.
І від сміху кулі заржавілі
Із могутніх сипались грудей.
Скільки ворог в серце його цілив?
Та не здавсь він наступу смертей.
І фашист хотів його примусить
Крону перед ним схилить свою,
Не вклонивсь нікому сивоусий,
Вистояв, як воїн, у бою.
Сім століть він витримав на плечах.
Скільки в світ онуків розійшлось!
Та у нього й досі ще не вечір,
Тільки надвечір'я почалось!

* * *
Ніби вперше прийшов ти, хороший,
За тривожні великі літа.
То нічого, що сипле пороша -
Снігом проліски заміта.
Ніби й справді ми вперше зустрілись,
Так схвильовано б'ються серця!
І я вдруге тепер народилась,
І не хочу любові кінця.

І ніщо - ні літа, ані відстань
Не згасили мої почуття.
Ти - моя довгожданная пристань,
Ти - початок нового життя.

* * *
У сорок третім, пам'ятаю,
Мені так щиро ти сказав:
- Тебе я всюди розшукаю
Серед пожарищ і заграв.

Клепали шлях копитом коні,
Снаряд берізку поламав...
Ти в штурмовому батальйоні
В боях на захід поспішав.

Минуло днів і літ багато.
Де бій гримів - врожай рясний.
А я коханого солдата
Чекаю й досі ще з війни.

ЮНІСТЬ МОЯ
Доньці

До кімнати ввійшла. Ненароком
Блиск очей я дитячих ловлю.
І дивлюсь, і милуюся збоку:
Ти - мов пролісок ранній в гаю.
Синя форма, комірчик біленький
Ніжну шию смагляву обвів.
Розлетілися крила тоненькі
Твоїх чітко окреслених брів.
Ти якась особливо врочиста,
Галстук цвітом багряним сія.
У очах твоїх, синіх і чистих,
Відбивається юність моя.

До змісту книги

Бібліотека "Українського життя в Севастополі"