Кінець 2000-початок 2001 року були відзначені двома шевченківськими датами: у грудні 2000 року громадськість України відзначала 160-річчя першого видання “Кобзаря”, а у березні 2001 року скорботну дату - 140 - річчя смерті Т.Г.Шевченка. 

Безумовно, ці дати знайшли відображення у культурному житті Севастополя. Головні заходи проводилися Українським культурнo-інформаційним Центром разом з кафедрою української мови і літератури Інституту післядипломної освіти. Йдеться про два міські конкурси читців, виконавців творів Т.Г.Шевченка, один з яких проводився серед школярів, другий - серед студентів міста. 
Декілька передач було підготовлено міським телебаченням та радіо, на сторінках міських газет  промайнуло  декілька повідомлень про книжкові виставки у дитячих бібліотеках міста, вечір у літературній світлиці бібліотеки імені Л.М.Толстого. 
Ось майже і все. Дехто скаже: «Що ж ви хочете? Це ж Севастополь, російськомовне місто». Але ж історія Севастополя свідчить про те, що ставлення до видатного поета світу у нашому місті шанобливе, що   севастопольці завжди цікавилися його творчістю. 

Досить перегорнути матеріали Севастопольського міського архіву за 1964 рік, коли світ відзначав 150-річчя від  дня народження великого Кобзаря, щоб зрозуміти: ніякі ідеологічні та політичні кампанії не примусили б творчі сили міста зробити те, що було зроблено  напередодні Шевченківського ювілею. Так святкувати 150- річчя від дня народження поета можна було тільки від щирого серця. 

Насамперед треба відзначити участь в організації та проведенні святкових заходів міських владних структур. Серед численних документів Управління культури Севастополя, що зберігаються у міському архіві, є Постанова бюро Севастопольського МК КПУ та Виконкому Ради депутатів трудящих «О подготовке к проведению 150 - летия со дня рождения великого поета, революционера - демократа Т.Г.Шевченко». Цією постановою у місті було створено ювілейний Шевченківський комітет, який очолив секретар МК КПУ В.С.Денісов і до складу якого увійшли директори усіх провідних закладів культури міста. 

У січні 1964 року цей комітет затвердив план заходів, яким передбачалося проведення районних та міських оглядів дитячої самодіяльної творчості, кінофестивалю художніх та документальних фільмів про Т.Г.Шевченка; філармонічних концертів, музично - літературних вечорів, лекцій , бесід, виставок тощо. 
Був оголошений конкурс на кращу картину за мотивами творів Шевченка; ювілею було вирішено присвятити щорічне міське свято «День поезії». Головним заходом повинен був стати великий ювілейний вечір  у драматичному театрі імені Луначарського. 
Головний художній  та культурний центр міста - драматичний театр ім.Луначарського - активно заходився готувати літературну композицію за мотивами творів Шевченка «Думи мої». 

Багато сьогоднішніх корифеїв севастопольської сцени тоді були молодими акторами.  Сценарій композиції був написаний Євгеном Кара-Гяуром. В гримі Тараса Шевченка виступав артист В.Остропольський. В інсценівках були задіяні  заслужена артистка РРФСР В.Афоніна, артисти Є.Бузук, Л.Кара-Гяур, Є.Коваленко, В.Яников, А.Балтер. 
Подружжя Кара-Гяур саме у той час розпочали у нашому місті свій стрімкий шлях від маленьких епізодів до складних ролей, до вершин майстерності. 
Прикрасою севастопольської сцени була й випускниця студії Київського театру ім.І.Франка Ала Балтер. 

Для них участь у Шевченківській композиції була ще однією спробою самовиразу, ще однією сходинкою до вершини творчого успіху. 
Художники  та скульптори Севастопольських художньо - виробничих майстерень під час підготовки до ювілею Шевченка виконали 20 творів за мотивами біографії Кобзаря та його творчості. Всі вони були представлені на Кримську  обласну конкурсну виставку. Фахівці особливо відзначали портрети Тараса Шевченка, створені скульптором Є.Слюсар: «Думи мої, думи», «Під час роздумів». Молода талановита жінка зобразила поета під час скрутних роздумів про долю свого народу, своєї Батьківщини. Простота та велич, щирість, змученість - і разом з тим воля до боротьби - всі ці риси великого борця з недолею були втілені авторкою в її роботах. Звертали на себе увагу глядачів і композиція В.Шаріги “Шевченко та Чернишевський”, низка станкових ілюстрацій М.Василенка та інші роботи. Севастопольські художники за власним почином у той час проводили велику просвітницьку роботу. Лекції «Шевченко - художник», які вирізнялися глибокою професійністю і разом з тим легкістю сприйняття, лунали на підприємствах та в учбових закладах, у військових частинах, бібліотеках, тощо. Як правило, вони завершувалися розповіддю художників про звернення до теми Шевченка у власній творчості. 

В ювілейні дні було організовано знайомство севастопольців з шевченківською темою у музиці. Державна філармонія на Південному узбережжі Криму під керівництвом диригента О.Багдасаряна провела цикл концертів за участю артистки Л.Лисенко. 

Один з цих концертів відбувся 3 березня 1964 року в театрі ім.Луначарського. Він розпочався із вступного слова, з яким виступила ведуча концерту артистка Л.Ржимовська. В програмі концерту звучали симфонічна поема «Тарас Шевченко» композитора Данкевича, увертюра до опери «Тарас Бульба» М.Лисенка, вальс до кінофільму «Тарас Шевченко» композитора Лятошинського, тема Катерини з опери «Катерина», симфонічна поема «Лілея» Георгія Майбороди та інші твори. 
Велика робота була виконана міськими бібліотеками. В довідці, яку було складено за підсумками святкування ювілею Т.Г.Шевченка міським управлінням культури відзначалося, що бібліотеками міста було проведено 16 лекцій і доповідей, зроблено 60 оглядів літератури, проведено 32 бесіди про творчість Шевченка. Бібліотеки Севастополя провели 21 літературний вечір, в яких брали участь актори театру ім.Луначарського. 

Так, на вечорі в бібліотеці ім.Матюшенка артисти В.Афоніна, А.Балтер, Б.Молотов, Л.Кара-Гяур читали уривки з «Катерини», «Утопленої», та інших творів поета. Дитячі бібліотеки провели 9 ранків в школах міста, конкурси дитячих малюнків, книжкові виставки «Великий Кобзар», «Співець долі народної», «Слово про Кобзаря», «Сатира Шевченка» та інші. 

Гортаючи аркуші звіту товариства “Знання”, яке очолювало всю лекційну роботу Севастополя протягом багатьох років, знаходимо також відгуки шевченківського ювілею. Напередодні свят лекторами товариства було прочитано 150 лекцій шевченківської тематики. Не залишилися байдужими до ювілею і інші громадські організації. 8 березня 1964 року за повідомленням газети «Слава Севастополя», міське товариство колекціонерів провело в своєму клубі пам’ятне гасіння конвертів та поштових відправлень спеціальним штемпелем на честь видатної дати. 
Севастопольське літературне об’єднання, до складу якого входили російськомовні поети та прозаїки, ще за два роки до ювілею розпочало підготовку до свят. Значний внесок в шевченкіану на той час зробив провідний Севастопольський поет Афанасій Красовський, член спілки письменників України. В 1962 - 1964 роках побачили світ такі його вірші  і поеми, як «Песня о Кобзаре», «Тарасова могила», «Шевченко». На сторінках «Слави Севастополя» друкує вірші, присвячені Шевченкові, О.Ковальчук. На щорічне свято «День Поезії», що теж проходило під знаком шевченківського ювілею, севастопольські поети запросили київських та одеських поетів. 

Всі пункти програми ювілею, затверджені ювілейним комітетом, було виконано. Кінотеатри Севастополя знайомили мешканців міста з фільмами Шевченківської тематики. 11 березня «Слава Севастополя» повідомила глядачам про прем’єру у кінотеатрі «Україна» нового художнього кінофільму «Наймичка» за мотивами відомої поеми Шевченка. В програмах усіх кінотеатрів Севастополя можна було побачити фільми «Тарас Шевченко», «Шляхи Тараса», «Кобзар» та інші. 

Проведення ювілейних свят освітлювали міські газети. 8 березня, напередодні ювілею, російськомовна газета «Слава Севастополя» на розвороті (сторінки 2-3) під рубрикою «Завтра 150 лет со дня рождения Великого Кобзаря» надрукувала українською мовою назву розділу «Ми слово Шевченка Тараса з собою в майбутнє несем.» Статті «Вечно живой в памяти народной», «Певец свободы и братства народов», «Шевченко - художник», «Великий Кобзарь и русский язык», «Всенародный поклон великому Кобзарю» - це далеко не повний перелік того, що з’явилося на сторінках газети напередодні ювілею і під час його святкування. 

Цікаво, що за підсумками святкування севастопольський ювілейний  комітет 9 березня 1964 року видає постанову, у якій відзначалося: 

«За активную работу по пропаганде произведений Кобзаря 
1.Наградить юбилейной шевченковской медалью: 
• коллектив театра им.Луначарского 
• личный состав крейсера «Кутузов» 
• коллектив мастерских художественного фонда. 
2.Наградить юбилейным шевченковским значком: 
• артистов театра им.Луначарского: Е.Н.Кара-Гяур, А.Н.Балтер, Е.П.Бузук, В.П.Яныкова, Е.Н.Коваленко, Б.М.Молотова, В.А.Афонину, В.Г.Остропольского, Л.Б. Кара-Гяур 
• научного сотрудника музея «Панорама» Н.В.Шебек(за подготовку доклада на юбилейный вечер) 
• художников производственно - художественных мастерских Д.М.Гончаренко, В.М.Шарыгу, Н.В.Василенко». 

Цікаво, чи зберігають вони ці нагороди - пам’ять про наполегливу, цікаву творчу роботу? І ця робота є прикладом для нас сьогодні, як культура, загальнолюдські цінності можуть і повинні бути поза політикою. 

Цілком зрозуміло, що тоді, у 1964 році, коли минуло 10 років з моменту відходження Криму до складу України, також, як і сьогодні, лишалося на порядку денному завдання утвердження української культури у регіоні. Але якщо це й була ідеологічна кампанія, то здійснено її було організовано, за участю кращих творчих сил міста, а головне - від щирого серця. 

Т.Є.Тимофєєва, 
зав.культурно – просвітницьким відділом Українського культурно-інформаційного Центру в місті Севастополі 

“Криниця” 
Інформаційний бюлетень УКІЦ №9-10, 2001 р.