Народні приповідки
- 1
*
Що таке САТИРА? Можна це рiзно вияснити, але насправдi,
це своєрiдне дзеркало хто в нього дивиться, бачить обличчя
всiх знайомих, окрiм свого власного...
*
Вiд веселого, як i голосного, смiху, все горе втiкас, як
той чорт вiд часу, коли зачує пiвня ранком. Смiх найкраща
рецепта до здобуття здоров'я...
*
Усмiхатися – це завжди трiшки показувати зуби... (або свої
або штучнi).
*
Смiятися не грiх над тим, що видається нам смiшним.
*
Смiятися над розумними людьми – це привiлей дурнiв.
*
Мiй спiльник був сумний, як замкнена уночi коршма. Вiн взяв
так мiцно iнiцiятиву в свої руки, що задушив її.
*
Нежонатий чоловiк це людина, якiй хтось з жонатих людей
дав колись мудру пораду, i вiн на диво послухав її.
*
З ввiчливости люди всмiхаються в очi, а смiються поза очi.
*
Часом за фальшивi сльози треба бiльше заплатити як за правдивi
перли.
*
Людина дiл є вартнiшою, як людина слiв.
*
Непотрiбне – смiшне, але смiшне – потрiбне!
*
Інколи уколи сатирикiв бувають гостріші вiд уколiв лiкаря.
*
Ви можете бути дотепнi, якщо й ваше оточення не позбавлене
дотепности.
*
Пiвень даремно кукурiкатиме в компанії качок: вони йому
не вiдповiдатимуть.
*
Найкращі дипломати це музиканти, бо вмiють писати i читати
ноти.
*
Однi люди вносять вклад у культуру, iншi – вносять вклади
на банкове конто.
*
У нас створено вже велику лiтературу з нарiкань, що немае
велико1 лiтератури.
*
Дотепнiсть і гумор – якщо існує мiж ними рiзниця, то тiльки
в часi: це блискавка i електричне свiтло. Обидва явно з
одного матерiялу, але дотепнiсть – це яскравий моментальний
спалах, гумор же пустує і втiшається сюжетними викрутасами.
(Марк Твен)
*
Жарт інодi бувае провокуванням. (Вiльям Шекспiр).
*
Всi жарти гарнi, крiм нудного. (Вольтер)
*
Чоловiки пiсля шiстдесятки часто виглядають на 50, поводяться
так, якби їм було 40, почуваються, якби їм було 30, і здають
собi справу з того, скiльки втратили, коли їм було 20 рокiв.
*
Чорнило – це матерiял, яким можна i очорнити і обiлити.
*
Старiсть, це погана рiч, але, насправдi, це єдиний спосiб,
щоб прожити довго.
*
Коли людина сміється на самотi, то сміється й наполовину
не так, як з приятелями.
*
Китайцi кажуть, що для здобуття свiту конечно потрiбна атомова
вiйна. Москалi пiшли ще далi й кажуть, що для здобуття свiту
є конечна атомова вiйна мiж Китаєм і Америкою...
*
В творах Шекспiра вiтер завжди віє з пiвночi, хоч в Англії
вiють вiтри зi сходу i заходу. Шекспiр нiколи не описував
мряки, хоч це буденне явище в Англiї.
*
Людина, що гризе iнших – це не варiят. Варiят гризе самого
себе.
*
Мудрий знає чого вiн хоче. Впертий знає тiльки, чого не
хоче.
*
Вмираючи – прости своїм ворогам, бо i так їм уже нiчого
не зробиш.
*
Вiн мав чистi помисли, але, на жаль, не мав чистих рук.
*
Для поховання правди треба багато лопат.
*
Коли можеш радiти i смiятись сьогоднi, не вiдкладай того
на завтра.
*
Можна купити втiху, але, на жаль, не можна продати свого
смутку.
*
Гiрким словом каже солодку правду – книга.
*
Щасливий той, що вродився серед книг і любить їх.
*
Книга немов вiкно, через яке видно душу автора.
*
Книга будить розум до читання i творчости.
*
Поруч добро і людини другою величю світу є книга.
*
Тихий куток i добра книжка – розрада i надiя моя.
*
Бувають статтi, якi варто читати не задля їх змiсту а задля
помилок, якi в них трапилися.
*
Дурному навiть склероза не помагає.
*
Очевидно, золотим вiком був саме той, у якому люди ще не
знали золота.
*
Бувають люди, схожi на крамничку, у якiй весь товар виставлено
напоказ в одному вiконв.
*
Вороговi, який тiкає, не шкода i золотий мiст побудувати.
Немало є таких, котрi схильнi заплющити очi і дивитися на
свiт вухами.
*
Мистецтво бути мудрим полягає в умiннi знати, на що не слiд
звертати уваги.
*
Дуже неприємно усвiдомлювати, що двi речi – розум і каяття
– завжди приходять до нас із запiзненням.
*
Мовчанка – це золото, – сказав посол, i заiнкасував
мiсячну дкту.
*
Найкращий жiночий волос тратить на чарi, коли найдете його
в зупi.
*
Великi речi є великi але i малi є великi коли до них приглянутися
зблизька.
*