Із “Сонетів до Орфея”

Свiчада: ще жоден знавець у свiтi
Не дослiдив як слiд вашу суть,
А ви ж по сутi дiрками в ситi
Обсотуєте частокiлля часу.

Ви цвиндрите показ у пустку, в безвiкнiсть,
У нiвець, де никне вечiрня вiть,
І люстра у вашу б'є непроникнiсть
Шiстнадцятирiжжям, чи як це назвiть.

Деколи в вас постатей повно.
Дехто пройшов. Інших — безмовно —
Ви безумовно пустили навскiс.

Тiльки найкраща залишиться — доки
В тi її строгi i стриманi щоки
Не увiллється просвiтло Нарцис.