Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРЦ Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки

Олекса Pізниченко
Спадщина тисячоліть. Чим українська мова багатша за інші?

БУВАЛЬЩИНА ПРО ДВОХ ПОДОРОЖНІХ

III. ЛЮБИТИМУ, СМІЯТИМУСЬ, РОСТИМУ...
Синтетична,злита форма майбутнього часу

У старослов'янській мові послідовно зберігалися форми майбутнього часу недоконаного виду: ГЛАГОЛАТИ ИМАТЬ, ДАВАТЬ ЙМУТЬ, ИМЕТ СА УСТУПАТИ тощо.

Згодом допоміжне дієслово ИМАТИ, ЙМУ, ЙМЕШ втратило початкове Й і набрало виду: МАТИ, -МУ, -МЕШ, -МЕТЕ і злилося з попереднім інфінітивом дієслова:

1 особа однини:

ЛЮБИТИМУ СМІЯТИМУСЬ РОСТИМУ

2 особа однини:

ЛЮБИТИМЕШ СМІЯТИМЕШСЯ РОСТИМЕШ

3 особа однини:

ЛЮБИТИМЕ СМІЯТИМЕТЬСЯ РОСТИМЕ

1 особа множини:

ЛЮБИТИМЕМО СМІЯТИМЕМОСЬ РОСТИМЕМО

2 особа множини:

ЛЮБИТИМЕТЕ СМІЯТИМЕТЕСЬ РОСТИМЕТЕ

3 особа множини:

ЛЮБИТИМУТЬ СМІЯТИМУТЬСЯ РОСТИМУТЬ

Коли це сталося?

Проф. М. Грунський і П. Ковальов ("Історія форм української мови", 1931) говорять про це так: "Уже приблизно з XVI віку в староукраїнських пам'ятках з'являється нова злита форна майбутнього недоконаного виду, що твориться з інфінітива + корінь -ИМ- з особливими кінцівками", (стор. 290)

І трохи нижче: "Нові стягнені форми ми вже читаємо в пам'ятках XVI віку. "не только тих але других людей иматиму, битиму і въшати буду". (Луцька книга 1561 року).

В.М. Русанівський пізніше, у 1971 році, в книзі "Структура українського дієслова" так само визнає: "Отже, в ХV-ХVI ст. існувала виразна граматична передумова для перетворення модальної конструкції "йму + інфінітив" у форму майбутнього часу. З кінця XVII-початку XVIII ст. друга аналітична форма майбутнього часу на всій території України перетворюється в синтетичну".

Прошу ще раз звернути увагу на слова М. Грунського "з'являється нова злита форма", "нові стягнені форми" і В. Русаніввького "перетворення в синтетичну форму". Це сухий науковий стиль. А ми, читачі, вчителі, учні, повинні про це говорити цілком інакше:

"Це унікальне, дивовижне, безприкладне явище у нашій мові. У той час, коли у всіх індоєвропейських мовах злиті, стягнені форми зникають, замінюються на аналітичні, у нас раптом виникає злита, стягнена!" Я б сказав ще й так: виникнення, створення, поява нової стягненої форми, властивої лише древнім мовам, свідчить про те, що наша мова вповні зберігає свої творчі потенції, розгублені сусідніми мовами.

Треба зауважити, що й аналітична форма у нас збереглася: БУДУ ГНОБИТИ, БУДУ СМІЯТИСЯ, БУДУ РОСТИ. Але, як на мене, все-таки злита форма природніща, органічніша. Ось кілька прикладів з народних пісень.

Любив я тебе дівчиною - любитиму й молодицею!
Ой ти дівко гордовнице!
Гордуєш ти мною -
Буде тобі гордування
Все перед тобою!
Шумітиме нагаєчка
Понад головою,
Бряжчатиме гостра шабля
Услід за тобою.

А ось два рядочки, які поєднують у собі обидві форми майбутнього часу:

Нехай ходить, нехай ходить, аби не ледащо.
Ой, хоч буду я терпіти, та знатиму за що!
А ось інша пісня, але на ту ж тему:

Битиме мати - знатиму за що:
За тебе, серденько, не за ледащо.

Тож не засуваймо і плекаймо обидві ці форми, а особливо злиту, стягнену. Цю новонароджену дивовижну нашу перлинку!

Далі

До змісту

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ