Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРЦ Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки

Олекса Pізниченко
Спадщина тисячоліть. Чим українська мова багатша за інші?

БУВАЛЬЩИНА ПРО ДВОХ ПОДОРОЖНІХ

VI. РУКА/РУЦІ, ЧОРНОВІЛ/ЧОРНОВОЛА
Чергування звуків

Чергування звуків, наявне в українській мові, я схильний вважати теж багатством, хоч дехто і заперечуватиме це.
СІК/СОКУ, ВІЛ/ВОЛА - це ж чудово!
РУКА/РУЦІ, ВУХО/ВУСІ, НОГА/НОЗІ - це ще краще!

Це все одно, що ви маєте і гривні, і долари. Коли треба - користуєтесь гривнею, а коли й доларом платите.

У посібнику для вчителів (В.В. Іванов, З.А. Потиха "Исторический комментарий к занятиям по русскому языку в средней школе") я знайшов дуже цікаве пояснення, чому зникло чергування К/Ц. Автори досліджують, яким чином К', Г', X' стали м'якими в нинішній московській з колишніх твердих КЬІЕВЪ, ГЬІБЪЛЬ, ХЬІТРЬІЙ (до речі, зверніть увагу: у нашій мові вони так і лишилися твердими з
індоєвропейських часів!).

Тож дозволю собі розлогу цитату:

"...пом'якшені задньоязикові могли виникати у самій давньоруській мові в результаті вирівняння парадигм. Що це за явище? Розглянемо приклад.
При відмінюванні іменника РУКА у всіх відмінках основа мала закінчення -К-, а у давальному та місцевому відмінках однини- на Ц': РУКА-РУКИ-РУКУ-РУКАМИ-РУКАХЪ, але РУЦЪ; під впливом панівних форм з К з'являється РУКЪ>РУКЕ з пом'якшеним К' перед Ъ. Порівняй у чоловічому роді РОГЪ-РОГА-РОГУ-РОГИ. але місцевий відмінок РОЗЪ, звідки далі РОГЪ>РОГЕ.

Пізніше у східних слов'ян відбуваються зміни КЬІ; ГЬҐ-, ХЬІ, в КИ-, ГИ, ХИ, КЬІЕВЪ>КИЕВ, ГЬІБЪЛЬ >ГИБЕЛЬ, ХЬІТРЬІЙ>ХИТРЫЙ, РУКЬІ>РУКИ, НОГЬІ>НОГИ, СОХЬІ>СОХИ" (Стор. 42).

Прискіпливий читач уже, мабуть, вигукнув: "Але ж дозвольте! У нашій мові ХИТРИЙ чи ГИБЕЛЬ, як звучали тисячу років тому, так і звучать зараз - не ХІТРИЙ і не ГІБЕЛЬ, як у Москві! І що найголовніше для нас, як патріотів свого краю, назва нашої столиці, "матері городів руських", Києва, уже 2-3 тисячі років зберігає те саме тверде К і звучить КИЇВ а не КІЄФ."

Я цілком згоден з прискіпливим читачем, але хочу повернути його увагу до чергування К,Г,X/Ц,3,C, до факту його зникнення. Ми вже не раз пересвідчилися, що на території Московського князівства у ХІ-ХІІ-ХІІІ століттях зникали, пропадали, "исчезали", як у Бермудському трикутнику, форми слів (ЇЖМО, БРАТЕ), звуки (Г українське), чергування, яке ми розглядаємо.

Певен, що у прискіпливого читача виникало не раз питання: чому це відбулося?

Панове Іванов і Потіха так делікатно пишуть, що пом'якшення К, Г, Х "могло виникати в московській мові внаслідок вирівнення парадигм".

Можливо, що їм і повірять "русскоязычные ученики". Але ж не ми, які знаємо дві мови! Бо у нас відразу виникає питання до них; "А чому у нашій мові не відбулося отого вирівнювання? А чому наша зберегла і кличний відмінок, і 1-у особу наказового способу?"

Очевидно, що причина не "в сaмом древнерусском языке", ні. На моє глибоке переконання, в отих втратах винуваті туземці - фінни, меря, чудь, весь, мордва, які не годні були опанувати мову українських колоністів, бо вивчали її не з колиски, а будучи дорослими. Образно кажучи, оті втрати були "виїдені" з мови артикуляційним апаратом туземців Півночі, їхніми ротами.

Нагадаю ще раз цитоване уже зауваження Павла Житецького:

"Справа не в тім, що ці форми жили у московському говорі, а власне в тому, що вони перестали жити в ньому"!

Іванов і Потіха наводять всі можливі чергування приголосних у московській мові - див. стор. 38 вказаного видання.

У табличці їхній наведено 15 рядів. Оцих трьох, які ми розглядаємо, нема. Таким чином московська мова за вісім останніх століть збідніла на три древніх ряди чергувань, які наша зберегла в недоторканости!

Хоча, чому на три? Їх більше!

Досить солідний "Морфемний словник" Л. М. Полюги (Київ, Радянська школа, 1983 р.) подає на стор. 461 подібну ж табличку українських чергувань. Тут ми бачимо 20 (двадцять) рядів, замість очікуваних 18. Інші два ряди чергувань - це такі:

Д/ДЖ: ВОДИТИ/ВОДЖУ, ХОДИТИ/ХОДЖУ, САДИТИ/САДЖУ
Д/ЖДЖ: ВИЇЗДИТИ/ВИЇЖДЖАТИ

ДЖ і ЖДЖ це так звані африкати (складні нерозривні приголосні), які у літературній московській мові не збереглися.

До речі, окремо слід би виділити пом'якшену африкату Ц (т+с), про яку видатний мовознавець Ю. Шевельов сказав так: "Українська мова - єдина слов'янська мова, що зберігає праслов'янське палаталізоване ЦЬ в усіх позиціях, крім перед Е, Й..." (Енциклопедія українознавства, т. І, стор. 77, Київ, 1993 р.).

Та повернімся ще до чергування І/О. Відсутність його у московській мові тривалий час викликала плутанину у московськомовній прессі з прізвищем Вячеслава Чорновола. Там писали то "Чорновола" то "Чорновила". А Це і наших журналістів провокує на неусталеність написань родового відмінку від прізвищ типу Олійників, Різників, Петрів. Частенько читаємо: Олійниківа, Різниківа, Петріва...

Панове, не забуваймо правила відкритого складу! І прекрасних наших чергувань: сік/соку, віл/вола...

Далі

До змісту

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ