Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРЦ Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки

Василь МАРСЮК
ДОНЕЦЬКА ПРЕЛЮДІЯ
Роман у віршах

9. СКАЗАННЯ ПРО СНІГОВУ ЛЮДИНУ

В осінню пагубну годину,
засумувавши за дітьми,
у рідний край, на Україну
тікав сміливець з Колими.
Позаду — табірні бараки
і в’язнів лиця неживі,
позаду гналися собаки
і охоронці-вартові.

І день, і два, і три — погоня,
і день, і два, і три – тайга,
уже втікач — мов на долоні,
але завіяла пурга.
Не скоро віхола опала,
вляглися гори снігові...
Ніхто не знає, де пропали
втікач, собаки й вартові.

Вляглася буря й над народом,
війна затихла світова.
А чутка йде, що світом бродить
якась людина снігова.
Ніхто в лице її не бачив —
що за проява, що за звір? —
вона слідами тільки значить
то Гімалаї, то Памір.
Усе звертає в бік Європи,
верта туди, де сипле сніг.
І велетенські босі стопи
дивують жителів гірських...

Я знаю, хто це. І сенсацій
не ждіть, дослідники-уми!
Це батько мій з гіркої праці
іде додому з Колими.
Іде із пухлими ногами,
обмерзлий весь, увесь як лід,
іде він, гнаний злими псами,
і вартові бредуть услід.
І вже тепла він уникає,
бо вічний холод у крові,
з весною знову повертає
назад у гори снігові.
Петляє нетрями й не знає,
що скаже вдома він вдові,
що сина в нього вже немає,
а двійко менших ледь живі,
що донька вийшла за каліку,
що влада з хати нас жене.
Ітиме батько мій довіку
і в снах гукатиме мене.

Дарма з мертвотних канцелярій
про нього мертві шлють слова —
додому йде для помсти й кари
жива людина снігова!

[ Вступ ] [ 1. Нас добре вчила шахта рідна ] [ 2.Такі прадавні імена ] [ 3. І кожний вірив тaк, як міг ]
[ 4. Оце і щастя: голуби! ] [ 5. Ми теж не ангели, дружок ] [ 6. В дитинстві все було солодше ] [ 7. Вуличне кіно ]
[ 8. Ох, яка ця вдова бідова! ] [ 9. Сказання про снігову людину ] [ 10. І зараз рідний як ніколи ]
[ 11. Сестри такої не знайти ] [ 12. Страшна краса ] [ 13. В живoму храмі серед нив ] [ 14. Круговорот ]
[ 15. За найпрекрасніший трофей! ] [ 16. Іду туди, де серцю мило ] [ 17. Непосланий лист ]
[ 18. Я з вами, браття, не лукавлю ] [ 19. Без волі все – порожній звук ] [ 20. Погожих днів вам, орачі ]
[ Біографічна довідка ]

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ